Міністр освіти і науки дав старт дискусії щодо кількості шкільних предметів та навантаження на учнів.
Про те, що українські школярі перевантажені, що в них надто багато уроків і домашніх завдань та замало часу для відпочинку, говорили давно. Батьки школярів та вчителі активно дискутували в соцмережах, але далі справа не йшла.
Проте зараз міністр освіти і науки України Оксен Лісовий запросив освітянську спільноту до дискусії. Він зауважив, що зараз навантаження на дітей занадто високе, а учні 7-9 класів мають близько 20 предметів:
«Таку кількість складно засвоїти і без стресу та онлайн-навчання (подекуди без гаджетів, адаптованих навчальних програм тощо). А в наших умовах – це на межі можливостей. Тож зрештою діти все одно зосереджуються на тих предметах, які обирають для себе як пріоритетні. Це я бачу і як батько, і тривалий час спостерігав як директор Малої академії наук».
Ідея зменшення кількості предметів та, відповідно, навантаження на дітей, не нова. Так, ще у 2017 році було розроблено проєкт Типового навчального плану для 10-11 класів, яким передбачалося скорочення переліку обов’язкових предметів у старшій школі з 22-х до 9-ти. Тоді цю ідею пояснювали тим, що учні старшої школи мають готуватися до вступу до університету, що вони вже розуміють, чого хочуть від життя, тож знають, який шлях обрати надалі. Але її так і не реалізували.
Не кількість, а зміст
«Фактично питання стоїть не стільки про те, скільки має бути предметів, а як оптимізовані навчальні програми, яке навантаження отримують діти на уроках і на домашнє опрацювання, в якій формі відбувається навчання».
Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий
На перший погляд звучить трохи загадково, але тут ми можемо поглянути на досвід інших країн Європи. Наприклад, у Великій Британії фізику, біологію та хімію успішно об’єднали в один предмет – Science. Хоча математика, англійська, географія та історія теж присутні. Також у британській школі є такий предмет як технології (і він вважається дуже важливим!), фізкультура (теж дуже важливий предмет!), музика (також зараховуємо до важливих). Тобто по факту предметів багато, але для того, аби дітям було простіше, їх нерідко ділять по тижням.
А от у Німеччині є кілька типів шкіл із різним рівнем навантаження (тут насправді багато чого залежить від федеральної землі, в різних градаціях закладів освіти можна заплутатися). Але ті діти, які мали достатній рівень знань, аби потрапити до німецької гімназії, можуть обрати профіль навчання: математично-природничий, мовний чи гуманітарний. Також є заклади соціального та економічного напрямків, але їх менше, а ще можна знайти мистецькі, спортивні чи музичні гімназії.
Приєднуйтесь до нашої нової групи ОСВІТА UA
Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share
Закордонні школи взагалі нерідко облять ставку саме на інтеграцію навчальних предметів. У нас теж існують інтегровані курси, але ставлення до них неоднозначне. Деякий час тому інтегрований курс із природничих наук отримав чимало критики вже через те, що поєднання фізики з хімією та біологією не дозволяло нормально вивчити кожен із цих предметів (принаймні, саме так говорили і батьки учнів, і вчителі). Про те, якою була реакція на пропозицію інтегрувати українську мову та українську літературу із зарубіжною, годі й казати.
Хоча насправді впровадження інтегрованих курсів не завжди проходить успішно. Наприклад, у Польщі інтеграція зупинилася на рівні молодшої школи. Чому? Бо не було потрібної кількості фахівців-предметників, які однаково добре зналися б на декількох предметах. І дійсно, далеко не завжди чудовий учитель біології на такому ж рівні володіє, наприклад, хімією. Тобто для початку держава має підготувати відповідну кількість фахівців.
Чи можливо залучити до інтегрованого курсу одразу кількох учителів? Так, але варто визнати, що це буде складний процес, який до того ж потребує кардинального перегляду навчальних програм.
Якщо не інтеграція, то що? Найбільш очевидний варіант – перегляд навчальних програм та зменшення рівня навантаження. Батьки українських школярів, які зараз вчаться в Європі, зазначають, що там ніхто не намагається завантажити дітей величезним масивом теоретичних знань, натомість наголос робиться на практиці та наближеності навчання до реального життя.
Паралельно справді важливо зменшити кількість домашніх завдань: їх дійсно багато і ми не можемо цього заперечувати. Але тут знову все впирається у перегляд навчальних програм і переформатування їх таким чином, аби діти встигали опанувати матеріал на уроці, а вдома – лише повторювали або виконували творчі чи проєктні завдання. Зрештою, європейські школи змогли зменшити навантаження на дітей, тож і ми зможемо!
То хто ж зайвий?
А на це питання пропонуємо пошукати відповідь разом. Та навіть більше – пропонуємо трохи пофантазувати та спробувати змоделювати ситуацію. (Важливо! Не сприймайте цю модель надто серйозно, адже це лише ідея!).
Отже, однозначно лишаються предмети, які діти складатимуть під час ДПА та ЗНО (НМТ), тобто українська мова, математика, іноземна мова, історія України. Також – за прикладом закордонних закладів освіти – лишається фізкультура. І обов’язково – громадянська освіта.
Предмети природничої галузі можуть об’єднати (зрештою, програми інтегрованих курсів у нас уже є). Тут важливий нюанс – якщо діти хочуть поглиблено вивчати хімію чи біологію та планують пов’язати з цими науками своє життя, то, звісно, жодних інтегрованих курсів. Натомість вони чудово підійдуть тим, хто, наприклад, поглиблено вивчає мови.
«Згідно з Законом «Про освіту», у старшій профільній школі, починаючи з 2027 року, діти зможуть обирати напрямок, за яким вони хочуть навчатися. Відповідно, це має змінити підхід з мультипредметності на конкретний профіль, який цікавий школяру чи школярці».
Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий
Але якою має бути ця профільна школа? Запрошуємо до обговорення в коментарях!
