Статеве виховання у системі освіти: замовчування — не вихід
Інформує Всеосвіта.
Якщо не займатися статевим вихованням дітей, це загрожує тим, що вони не матимуть розуміння, як захищати особисті кордони.
Після довгої пострадянської мовчанки про секс у суспільстві досі лишається думка, що ще рано і зовсім не на часі питання сексуальної освіти в Україні.
Проте час і досвід підтверджують, що з дітьми необхідно говорити на так звані пікантні теми.
Ба більше, на сайті президента України зареєструвано петицію, що закликає включити статеве виховання до системи освіти країни.
Станом на 22 лютого петиція отримала майже 14 тисяч голосів із необхідних 25 тисяч.
Автори петиції закликають президента підтримати розробку програми статевого виховання для дітей і молоді, яка відповідатиме найкращим світовим практикам.
Ініціатори петиції вважають, що в умовах безмежних можливостей інтернету діти мають можливість доступу до відео, які можуть містити спотворений контент і пропагувати насильство.
Найчастіше у нас звикли залякувати дітей, розповідаючи про статеві стосунки. З різних сторін можна почути, що небезпечний секс призводить до хвороб і небажаних вагітностей. Проте як цей процес зробити безпечним, більшість все ж таки пояснювати не поспішає.
Про зґвалтування, секстинг, фригідність, безладні статеві стосунки та навіть доведення до самогубства говорити не заведено. Однак коли діти не знають, як називаються їхні органи, як проходять усі процеси дорослішання, наслідки можуть бути дійсно трагічні.
Практикуючий дитячий психолог Олег Следь зазначає, що насамперед потрібно розділити поняття «статеве виховання» та «сексуальна освіта», оскільки вони мають певну різницю.
Статеве виховання, як пояснює психолог, стосується більше фізіології та біології. І у його межах потрібно говорити про певні вікові, культурні підходи, щось, пов’язане зі сприйняттям, ставленням до власної статі та іншої статі. Необхідно говорити більше про аспекти самого сексуального життя.
А сексуальна освіта стосується більше питань про стосунки, гендерні сприйняття, рівність, ставлення до себе як до певного гендеру, ідентичність себе з батьками або з кимось зі значущих дорослих, які допомагали дитині рости чи розвиватись.
Психологиня Наталія Єжова наголошує, що чомусь багато хто думає, що сексуальна освіта, або ж статеве виховання — це предмет, який розповідатиме дітям чи підліткам, як займатись інтимом.
Розповідати дітям про аспекти статевих стосунків необхідно, щоб діти були готові сказати «ні», коли їм можуть запропонувати якісь небажані зв’язки, — зауважує вона.
На думку фахівців, на уроках зі статевого виховання мають розкриватися теми за такими блоками, як:
- про анатомію, щоб діти й підлітки розуміли, з чого складаються статеві органи;
- про гігієну, тому що дуже важливо тримати все у чистоті;
- про контрацепцію;
- про особисті кордони, щоб не було насильства: ні емоційного, ні фізичного.
Проте школа зараз настільки націлена на те, щоб учні склали НМТ, що на життєві навички, які їм потрібні, не вистачає ні часу, ні сил.
Та й Міністерство освіти отримує шквал звернень від батьків і певної групи громадян, які заперечують впровадження цих освітніх процесів.
Вони вимагають, щоб їхню дитину звільнити від відвідування уроків основи здоров’я, бо там є інформація, яку вони би не хотіли бачити, — пояснює в.о. начальника відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин МОН України Світлана Фіцайло.
Відповідно, з огляду на ситуацію у сучасних школах, найкращим рішенням для батьків, які все ж таки прагнуть убезпечити своїх дітей від незнання, буде самоосвіта.
Батьки та сім’я для дитини — це перший соціальний досвід і дуже важливий. З ними спочатку має йти розмова. А вже далі це другий фактор авторитету — садочок, школа та інші соціальні групи, де дитина починає бачити інші авторитети і для себе черпати ще нові пізнання світу, — запевняє психолог Олег Следь.
Нагадаємо, через ймовірну посилену загрозу ворожих обстрілів і можливі провокації у зв’язку з роковинами повномасштабного вторгнення рф в Україну МОН рекомендує з 22 по 24 лютого 2023 року організувати освітній процес у закладах освіти у дистанційному форматі.
