Що працює, а що ні: які педагогічні методики ефективні, а які — лише заважають учителю?
Які методики і технології — просто мода, що минає, а які — реально працюють? Метод спроб і помилок — не найкращий варіант у педагогіці. Чи не повинні науковці прийти на допомогу вчителеві? Метадослідження, яке нещодавно провела британська некомерційна організація Education Endowment Foundation, розставляє крапки над і: що взяти в роботу, а про що забути. Переклали головні висновки.
Що допоможе вчителеві?
Педагогіка має бути доказовою, як медицина. Дослідники проаналізували понад 2,5 тис. досліджень, оцінили академічний вплив (кількість додаткових місяців досягнутого академічного прогресу), тривалість ефекту, віддалені наслідки, вплив на здоров’я та психологічний комфорт учителів і вартість кожної педагогічної методики. У підсумку вони обрали та опублікували у збірнику Teaching and Learning Toolkit 30 із них: ті, ефективність яких можна вважати доведеною, сумнівні й ті, яких радять позбутися. Цей набір педагогічних інструментів використовується у двох третинах середніх шкіл Великої Британії. Стислу версію дослідження опублікували в дослідницькому журналі Nature.
Звісно, магічних способів навчати таких різних учнів дослідники не знають. Але ось чотири потужні методики, які зроблять легшою роботу кожного педагога. Без закупівлі дорогих програм чи додаткового обладнання, змін структури шкільного дня, складного перенавчання педагогів. Кожна така методика дає учням 6–7 місяців прогресу.
1. Навчати планування та саморегуляції
Методика, яка отримала найвищий бал за академічний вплив: навчати учнів планувати, контролювати та оцінювати своє навчання, допомагаючи їм розвинути усвідомлення власних сильних і слабких сторін. Без додаткових занять діти зазвичай навіть не усвідомлюють того, як саме вони щось запам’ятовують, набувають нових навичок. Вони знають про себе те, що кажуть їм дорослі, часом зовсім не позитивне: «ледачий», «акуратний», «нетямущий», «з гарною пам’яттю». Учні думають, що темп навчання, шкільні успіхи, кількість зусиль для досягнення мети, здібності — це щось стале, що притаманне їм від народження. Якщо спонукати дитину аналізувати, у яку годину, за яких умов їй краще займатися, що покращує її пам’ять та увагу, це змінить ситуацію.
Учитель має підказати, які стратегії навчання існують, та привчати обирати найкращу для поставленого завдання. Добре спрацьовує особистий приклад. Учителі можуть моделювати власні процеси мислення під час читання тексту або розв’язання проблеми, коментувати, як вони самі аналізують, синтезують, висувають гіпотези, доходять певних висновків, а також як налаштувати себе на оптимальний робочий режим і що підвищує можливості інтелекту дитини. Важливо також заохочувати учнів ставити собі запитання на кшталт: «Що мені здалося важким у цьому уроці?» і «Що я можу зробити, якщо я застряг на проблемі?» А ще опитувати школярів про їхні плани підготовки до майбутнього тесту, обговорювати та перевіряти ідеї та методи, які відрізняються від їхніх власних.
Педагог має пропонувати дитині набір інструментів для самого процесу навчання, а також для самооцінювання результатів навчання.
2. Розвивати усвідомлення прочитаного
Ми звикли думати, що навчити читати означає розпізнавати літери, склади та слова. Проте надзвичайно важливо, щоб учні будь-якого віку вміли читати активно, з глибоким усвідомленням контексту. Діти та підлітки мають переказувати, узагальнювати ключові моменти, відповідати на запитання (і не лише про те, що відбувається, а й про те, про що прямо не вказано, наслідки, мотиви персонажів), заповнювати таблиці порівняння, малювати ментальні карти за текстом. Учні можуть використовувати стратегії мислення, такі як об’єднання ідей чи прогнозування, створювати власні візуальні анотації.
Дослідники дійшли висновку, що ці стратегії мають дуже великий вплив: заняття з усвідомлення прочитаного прискорюють навчання учнів у середньому на 6 місяців, що робить їх вирішальним компонентом раннього навчання читання.
3. Готувати до публічних виступів
Окрім того, щоб навчати читати й писати, школярів варто вчити ще й говорити. Нині дітей слід готувати до публічних виступів. Навіть дистанційно люди переходять від повідомлень до виступів на Zoom-конференціях, від публікацій до створення подкастів та відеоматеріалів. Та й загальне покращенння навчання загалом залежить від уміння презентувати та відстоювати власну думку.
Найкраща практика для цього: дискусії, дебати, читання книг вголос, бесіди на певну тему, опрацювання термінів, а також постановка таких запитань, які допомагають учням заглибитися в тему. Наприклад, методика Talk Detectives, де учні використовують контрольний список, щоб визначити ключові елементи під час обговорень у класі.
Проаналізувавши 154 дослідження, вчені дійшли висновку, що втручання в усну мову є недорогою, підтвердженою стратегією, яка прискорює навчання в середньому на 6 місяців.
4. Давати завдання для малих груп
Найкращий розмір групи — від 3 до 5 учнів. За словами дослідників, робота учнів у малих групах має позитивний вплив і може бути ефективним підходом для підвищення успішності. Однак уникайте неструктурованої групової роботи — вчителям рекомендують прислухатися та керувати процесами, якщо конструктивної діяльності немає. А ще ретельно розробляти завдання, досить складні, щоб перевищувати можливості одного учня. Разом діти мають робити те, що самотужки дійсно не вдасться, мати спільний результат або мету, щоб оцінити переваги групової роботи.
Одним із дуже ефективних підходів є метод мозаїки або групового пазла. Учням призначають тему, а потім формують малі групи. Кожен член групи бере лише один аспект теми та інтенсивно його вивчає. Тобто в кожній групі існує лише один «експерт» із заданого аспекту. На цьому етапі кожна група отримує загальний поверхневий погляд на проблему, а «експерти» самостійно заглиблюються в певні аспекти. Потім «експерти» з усіх груп збираються разом та обмінюються думками. Після такої спеціалізації на третьому етапі «експерти» повертаються до початкових груп і передають отримані знання іншим членам групи. На завершальному етапі вчитель перевіряє рівень засвоєння всіх аспектів проблеми кожним членом групи (тестування, контрольна, опитування). Результати членів команди демонструють сумлінність роботи «експертів».
Що ускладнює вчителю життя?
Зазвичай директори шкіл під час впровадження певних освітніх новацій орієнтуються на потреби школярів та вартість: намагаються витрати якомога менше коштів. У дослідженні 2016 року вчені з Гарварду пояснили, що в таких випадках «рішення щодо бюджету слугують компасом». Під час оцінки ефективності освітніх практик дослідники та керівництво закладів освіти часто ігнорують, яке підвищення кваліфікації вчителів знадобиться і як вплинуть нові програми на добробут педагогів. Цього разу такої помилки вирішили уникнути. Ось практики, що можуть певним чином допомогти учням, але погано впливають на вчителів, які здатні досягти того ж результату іншим способом.
1. Подовження навчального часу
Додаткове навчання на канікулах, у вихідні справді покращує результати учнів, хоча й знижує їхню мотивацію. Але це також провокує вигорання вчителів через різке збільшення робочого навантаження та потенційну шкоду їхньому добробуту. Хоча в Британії така понаднормова праця відповідно оплачується, але обмежений штат педагогів вимагає, щоб кожен професіонал брав значно більше навантаження, ніж хоче.
Існує також значна альтернативна вартість: що більше часу вчитель витрачає на уроки, то менше залишається на професійний розвиток, планування уроків та інші важливі завдання, через що знижується якість викладання.
Чим замінити? Дослідники радять влаштовувати позашкільні програми, залучати викладачів гуртків, студій до співпраці. Вони здатні підтягнути учнів, які відстають у навчанні.
2. Індивідуальне навчання
Додаткові безплатні для учнів заняття, на яких учитель виступає як репетитор (офлайн чи онлайн), виглядають як дуже ефективна стратегія, адже успіхи дітей зазвичай помітні. Такі консультації додають прогресу, що аналогічний п’яти місяцям навчання. Але тут є всі ті самі негативні сторони з попереднього пункту. До того ж це вимагає значних додаткових видатків на оплату вчителям.
Чим замінити? Навчанням однолітками одне одного. Воно дає майже такі самі академічні результати і нічого не коштує. При цьому діти ще й вчаться брати на себе відповідальність за пояснення матеріалу, слухати зворотний зв’язок, оцінювати свій та чужий успіх. Це вже елементи того, як навчити вчитися та саморегулюватися, що поглиблює результат. Важливо лише привчати учнів давати коректні та продуктивні відгуки одноліткам. А ще методика взаємонавчання не підходить для ознайомлення з новим матеріалом, лише для закріплення чи повторення попередніх тем.
Що зовсім не працює?
Учителі можуть вважати, що навчання буде значно ефективнішим, якщо скоротити клас з 30–40 до 20 учнів або застосувати диференційний підхід та об’єднати школярів у групи за рівнем знань. Але дослідження демонструють: насправді це не дає жодного результату. Зменшення кількості учнів діє, лише якщо їх у класі залишається не більш ніж шість. Ось іще кілька неефективних методик.
1. Залишати на другий рік
На жаль, учні не сприймають таку ситуацію як нормальну. Для них це покарання та доказ неуспішності, що призводить до безлічі проблем: від низької самооцінки та депресії до збільшення кількості тих, хто кидає школу. Та й повторне навчання не виправляє ситуацію. У середньому після завершення додаткового року ці учні відстають на три місяці академічного прогресу порівняно з однолітками, які навчаються далі.
Чим замінити? Надавати спеціалізовану допомогу під час наступного навчального року.
2. Ділити за стилями сприйняття
Мода ділити дітей на візуалів, аудіалів та кінестетиків, а потім шукати до кожної групи підхід, вже минула. Ще десять років тому вчені довели, що це не дає особливого ефекту. Проте у Великій Британії 89% учителів досі вірять, що підбір дидактичних матеріалів та інструкцій для учнів з різними стилями сприйняття покращує навчання.
Кожен учень навчається по-різному, але сенсорні системи працюють разом, а не окремо. Дослідження показують, що такі ярлики, як «візуал», можуть зашкодити учням пізнавати себе, експериментувати з іншими способами сприйняття інформації та мислення.
Чим замінити? Використовуйте для всіх мультимодальний підхід: хай інформація надходить у такому вигляді, щоб її можна було побачити, почути і навіть помацати. Щоб зекономити час та сили вчителя, частіше просіть учнів демонструвати такі різноманітні методи під час підготовки до занять. Хай обирають самотужки, кому що подобається. А завдання мають бути максимально творчими: нову тему можна намалювати, театралізувати, виліпити, написати пісню про неї. Дослідження свідчить, що це мотивує учнів та допомагає запам’ятати матеріал краще і на триваліший термін.
