facebook

Як оцінювати учнів на дистанційці та в умовах війни: думки вчителів

;

Як оцінювати учнів на дистанційці та в умовах війни: думки вчителів

“Як повернемося на очне навчання, результати дітей можуть знизитися. Будьте до цього готові”, – таке застереження часом чують батьки під час дистанційки. Адже школярі “адаптувалися” до онлайну: деякі виконують завдання на уроках із поміччю “ГДЗ”, деякі – під час самостійних чи контрольних користуються Google. Про це знають вчителі, але розуміючи, у яких умовах вчаться діти, заплющують очі. А часто й пом’якшують умови навчання – загадують менше домашніх завдань, розтягують дедлайни або ж замінюють контрольні на уроки-вікторини (замість письмових робіт проводять усне опитування, подібне до інтелектуальних ігор, у такий спосіб перевіряють засвоєний матеріал).

У Державній службі якості освіти теж зафіксували, що ефективність навчання на дистанційці зменшилася (опитування проводили з 18 до 24 лютого 2022 року). Через дистанційку знизилася успішність учнів із математики, іноземної мови, хімії, української мови, фізики та астрономії. Діти не можуть самостійно вчитися, організувати свою роботу, розподіляти час та доводити справи до кінця. В учнів падає мотивація, сила волі, ініціативність, відповідальність та працелюбність.

Навряд чи ситуація покращується під час повномасштабної війни, коли уроки перериваються через повітряні тривоги чи відключення електроенергії. За спостереженнями вчителів саме війна, а не дистанційка вплинула на те, що діти стали менш сконцентровані, швидко забувають та потребують постійного повторення тем. Зважаючи на освітні втрати, спричинені війною, та непрості умови навчання, дехто з освітян пропонує переглянути підходи до оцінювання школярів. Так, вчитель математики Вишнівського ліцею “Ідеал” Юрій Токар звернувся до редакції із питаннями:

“Чи потрібне оцінювання учнів на дистанційному навчанні під час воєнного стану взагалі? Чи не перетворюється воно в профанацію? Може, його треба скасувати й залишити щось на кшталт міні ЗНО, звісно, у спрощеній формі, на кінець навчального року, відмовившись від поточних та семестрових оцінок, оцінок за контрольні роботи (які часто учні виконують не самостійно)?”

“Нова українська школа” запитала в освітян, що змінилося в оцінюванні учнів під час дистанційного навчання та в умовах воєнного стану і які зміни необхідні.

Ділимося їхніми думками.
“ПІДСУМКОВІ РОБОТИ НА КШТАЛТ ЗНО – ЦЕ ДОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА УЧНІВ”
Юрій Кіньков, директор Київського НВК № 141 “ОРТ”:

Змін в оцінюванні не відбулося, бо є певні критерії, яких ми маємо дотримуватися. Так само нічого глобально не змінилося й у рівні знань дітей, зважаючи на дистанційку, тривоги та відключення електроенергії. А от у підходах до оцінювання зміни є.

По-перше, семестр ми завершили, оцінки виставили, але діти мають право корегувати їх до 1 березня. Ми керуємося листом департаменту освіти й науки КМДА про особливості оцінювання першого семестру через повномасштабну війну. Ми ухвалили відповідне рішення на педагогічній раді й дали учням можливість поліпшити оцінки.

Чтайте також:  Про право освітян займатися викладанням у своєму закладі

По-друге, на очному навчанні під час повітряних тривог та відключень світла, ми не проводили контрольні. Їх переносили, підлаштовуючи під графіки відключення, або змінювали формат, коли діти виконували інші види робіт. Також порадилися з вчителями, що можемо на контрольну давати не всю кількість варіантів та виділяти трохи більше часу, аніж 45 хвилин уроку.

Під час дистанційки загалом глобальних проблем у нас не виникало. Мені здається, що відмовлятися від контрольних не варто, так само й замінювати їх на підсумкові роботи на кшталт ЗНО. Такий підхід може учнів розхолодити впродовж року, плюс – це додаткове навантаження на них у кінці. Можливо, це залежить від віку, тем та предметів.

На початку карантину через COVID-19 ми тестували таку схему, але це працювало на коротшому відрізку часу, відповідно, діти опрацьовували меншу кількість матеріалу. Я проходив це сам, як вчитель математики на карантині. Це був наш перший досвід із дистанційкою, але тоді учні вчили дві теми, які пов’язані між собою. Також ми практикували, щоб діти писали одну письмову роботу на одну тему.

Якщо ж зробити щось на кшталт підсумкової контрольної чи ЗНО та одразу на основі цього оцінювати учня, йтиметься про дуже великий обсяг матеріалу. Боюся, щоби не було гірше.
“КОНТРОЛЬНІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ, А ПОНЯТТЯ КОНТРОЛЮ ЗМІНИЛОСЯ”
Алевтина Багінська, директорка гімназії № 34 “Либідь” (Київ):

Очного контролю, звісно, бракує. На канікулах у нас проходили компенсаторні консультації, спочатку із предметів розвиваючого блоку, далі природничо-математичного циклу та гуманітарного. У першому семестрі ми оцінювали, наскільки дитина може реалізуватися в нинішніх умовах навчання. А компенсаторні консультації якраз провели, щоби закрити білі плями в знаннях, дати дітям можливість повернутися до матеріалу, який було важко засвоїти в умовах повітряних тривог та відключення електроенергії.

Звісно, контрольні роботи залишаються, це вимога освітньої програми. А от поняття контролю змінилося – ми даємо дітям можливість кілька разів здати роботу на кращу оцінку, семестрове оцінювання в нас подовжене. Не всі діти встигли вчасно завершити семестр та отримати оцінки. Батьки пишуть заяви, що просимо дати можливість повторного семестрового оцінювання. Для дитини – це найкраща мотивація, коли в неї з’явиться можливість покращити свою оцінку.

Для тих дітей, які не мають можливості постійного підключення до уроків та навчання, ми даємо можливість підготувати цікавий проєкт на обрану тему. Проєктна діяльність допомагає дітям створити певний продукт, який оцінюється більш лояльно, з урахуванням інтересів дитини та її праці.

Чтайте також:  Оцінка, яка би вона не була, – це лише показник знань, і ні в якому випадку не оцінка дитини як особистості

Я не певна, що варто відмовлятися від оцінювання взагалі. Бо яку б ми не взяли систему освіти, скрізь є оцінювання.

Треба переглянути ставлення батьків до оцінки дитини. Батьки мають розуміти, що 1, 2 чи 4 бали – це теж оцінка дитячої роботи. А все життя побудоване так, що ми отримуємо оцінку суспільства чи близьких людей.

У школі так само є своя система оцінювання. Це не що інше, як заробітна плата за роботу дитини. Бо як інакше їй зрозуміти, що треба покращити свої знання або попрацювати більше. Навчання – це та ж сама робота, а школа створена, щоби навчити дитину працювати. А якщо працю перевести в еквівалент мотивації, то це заробітна плата. Чим краще дитина старається, працює, тим більше задоволення вона отримує. У підсумку це формуватиме компетентності, потрібні в дорослому житті.
“РАЗ НА ДВА ТИЖНІ ПИШЕМО ВІДГУКИ БАТЬКАМ, ЧОГО ДОСЯГЛА ДИТИНА”
Ольга Халепа, вчителька біології міжнародної онлайн-школи “Мандрик” (Харківщина):

Діти дійсно часом виконують завдання не самі. Вони швидко зорієнтувалися в нинішніх умовах, коли то світла немає, то інтернету, чи повітряна тривога. Зважаючи на ці умови, вони можуть трохи маніпулювати дорослими. А нам дітей шкода, ситуація дійсно складна.

Часто учні підключаються до уроку, але вимикають камери й мовчать. Є діти, які багато пропускають. Таких у нашій школі небагато, але це якраз недоліки дистанційки.

Зважаючи на це, від оцінювання як такого ми не відмовилися, але по-іншому його проводимо. Наприклад, на моїх уроках діти не пишуть контрольні роботи в класичному розумінні. У нас урок-узагальнення проходить у вигляді біологічної гри: чи то діти потрапили в інститут анатомії, чи здійснюють якісь мандрівки. На слайдах презентації з’являються герої, які ставлять їм питання чи задачки з вивченої теми. Заодно всі повторюють, відповідають та отримують оцінки.

Якщо в дітей мало оцінок, бо є такі, що систематично заходять на урок на 10 хвилин пізніше, коли перевіряємо домашнє завдання, то під час уроку можуть отримати якийсь бал за відповіді на питання.

Раз на два тижні ми пишемо відгуки батькам, чого досягла дитина, що їй вдалося найкраще, на якому рівні засвоїла знання. Також даємо рекомендації, чого б ми хотіли від цієї дитини: приміром, пишемо що ваша донька має високий потенціал, але повторює за дітьми й вимикає камеру, зникає з уроку. Не хочеться, щоб вона втрачала можливість вчитися краще. І таке спілкування з батьками дає результати.

Чтайте також:  Як зробити час в укритті корисним: правила безпеки, пікніки та ігри

Звичайно, багато що залежить від ставлення вчителя, як він хоче працювати, відпрацьовувати й наскільки якісно це робить. Бо дехто ж шукає причини, щоби пояснити свою неякісну роботу на дистанційці. Я знаходжу будь-які можливості, щоби проводити цікаві, якісні уроки. Навіть придбала генератор, щоб не залежати від відключення електроенергії.
“ВАРТО АКЦЕНТУВАТИ НА ЗВОРОТНОМУ ЗВ’ЯЗКУ МІЖ ВЧИТЕЛЕМ ТА УЧНЯМИ”
Оксана Пасічник, учителька інформатики ліцею “Сихівський” (м. Львів), авторка проєкту “ДистОсвіта” (дистанційне навчання інформатики):

У ліцеї зараз змішане навчання, тож кожного учня ми так чи інакше бачимо в школі. Але з колегами трохи знижуємо вимоги до учнів, намагаємося не наполягати на ідеальному виконанні завдань, заплющуємо очі на те, що терміни здачі минули.

Нинішній час справді може допомогти змінити підхід до оцінювання, бо він давно потребує змін. Як на мене, саме оцінки можна було б відкласти до більш сприятливого часу, коли буде змога побачитися з дітьми в більш спокійних умовах та коли всі прийдуть у більш-менш нормальний психологічний стан. Але для багатьох вчителів та батьків оцінки – це орієнтир, що ж відбувається з дітьми.

Зараз варто акцентувати на зворотному зв’язку між вчителем та учнями (як формувальне оцінювання в НУШ). Таке оцінювання варто спрямувати не лише на те, щоби діти перестали списувати чи використовувати зовнішні джерела. Бо навіщо ми тоді вчимося в цих складних умовах сьогодні? Треба пояснювати дітям, що кожен зараз виконує свою частину роботи та зобов’язань.

Треба пояснити учням, що завдання ми задаємо не для того, щоби ускладнити комусь життя і поставити погану оцінку, а для того, щоби допомогти навчитися. Варто показувати це завдання як потрібне, актуальне, яке сприяє розвитку.

Ми бачимо, що діти в умовах війни менш концентровані, швидко забувають, потребують постійного повторення тем. До речі, помітили, що саме війна впливає на дітей, а не дистанційка. Бо на онлайн-навчанні ми вчимося у звичайному режимі. Більше впливають тривоги чи псевдозамінування, які в нас теж часто бувають.

Моя порада колегам – виставляти підсумкові оцінки варто на основі тих робіт, які учні надсилають, припустивши, що виконують їх самостійно. Коли буде можливість, усе ж переконатися в тому, який рівень має дитина, аби допомогти їй надалі. Тобто треба закрити формальну частину питання і пам’ятати, що передусім має бути зростання в процесі навчання, а не просто здача конкретних робіт.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”


Повернутись вверх