Відповідальність вчителя — непомічена суспільством: Горбачов
Інформує Всеосвіта.
Гіпервідповідальність педагогів під час війни залишається поза увагою. Проте освітянам в умовах воєнного часу потрібно дякувати на рівні з ЗСУ та енергетиками, які роблять надможливе, аби країна жила.
Під час повномасштабної війни ледь не з перших тижнів російського вторгнення українські освітяни самостійно організували освітній процес у дистанційному режимі. Після відсунення ЗСУ російської армії та часткової деокупації захоплених ворогом територій освітяни вийшли на роботу, але всю відповідальність за безпеку учнів під час війни у звичній формі навчання уряд переклав на вчителя.
Сучасний вчитель веде уроки з укриттів, пунктів обігріву чи просто неба біля торгового центру, де є інтернет і зв’язок. Звісно, усім важко, практично ніхто раніше не був готовий до роботи у надекстремальних умовах, враховуючи ракетні атаки чи проблеми з електропостачанням.
Одна справа, коли працівник несе відповідальність лише за себе, зовсім інша — коли вчитель має навчити, вберегти і, за необхідності, захистити.
Проте, на думку освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, гіпервідповідальність сучасного педагога залишається поза дужками уваги та вдячності суспільства. Про це він розповів у інтерв’ю в програмі «За дужками».
Для вчителя дуже значуще відчуття, що він формує майбутнє. Він постійно відчуває відповідальність і за те, що робить у школі, і поза школою. І це відчуття не полишає вйого ніколи, якщо це, звісно, справжній вчитель. Воно спонукає до поважного ставлення до дітей, якісної підготовки до занять, бажання бути порадником і часом довіреною особою, бо інколи діти розповідають учителеві те, що батькам не розказують. Хоча це не є добрим, бо батьки мають бути головними особами в розвитку і зростанні дитини, — зауважує омбудсмен.
Тому саме надзвичайна відповідальність вчителя, яка не полишає його ніколи, лишається поза дужками уваги в сучасному суспільстві.
Зі свого боку, Всеосвіта постійно піднімає тему про надзвичайний подвиг вчителя сьогодення. Кожен освітянин сьогодні, особливо в умовах війни, — необхідний і незамінний ґвинтик у системі освіти в цілому. Попри виклики і непорозуміння, українські вчителі, вихователі та викладачі з гідністю тримають освітній фронт, вони продовжують виховувати, навчати і тримати парасольку безпеки над кожним здобувачем освіти.
