“Роздуми Святого Миколая” — зворушливий вірш, який неможливо читати без сліз
Сидів Святий, закрив лице руками.
Перечитав півторби вже листів…
І, геть ніяк, не міг прийти до тями
Від побажань, здавалось малюків.
Вони просили зовсім не для себе,
І не про те, що мріялось торік…”
Закрий для нас, Святий Миколо, небо!” –
благання, аж, зривалися на крик.
Читав Святий про вибухи, руїни…
Пекли вогнем з надіями листи…
А як же вам, малята України,
Жаданий мир у торбі принести?
Як повернути дім, квартиру, хату?
Чи місто, що від попелу сніжить?
І як підняти з-під надгробка тата?
А скільки їх в землі сирій лежить…
Як відшукати сиротам матусю?
А де знайти утрачених батьків?
Я до дітей тепер іти боюся…
Боюся цих дорослих малюків.
Звернувся із молитвою до Бога
І про бажання щирі розказав.
Найголовніше зараз – Перемога.
І кожному, як міг допомагав.
Шура Стріла
