facebook

Як обладнати шкільне бомбосховище: досвід директора

;

Як обладнати шкільне бомбосховище: досвід директора

Як школи намагаються впоратися із викликами війни та обладнати сучасне й безпечне укриття

Життя мільйонів українців назавжди розділилося на «до» та «після» 24 лютого 2022 року. Не лише майно, але й життя сотень тисяч українців постійно залишається у небезпеці. Під загрозою російських обстрілів опинилися й мільйони українських школярів.

Чи виявились українські школи готовими до війни? Як учні та вчителі протистоять небезпеці? Як школи намагаються впоратися із викликами війни? Про це розповідає директорка Чотирбоцького ліцею на Хмельниччині Євгенія Березніцька.

Впоратися із першим ударом
Так склалося, що я дізналася про початок російського вторгнення раніше – зателефонували діти, а вони працюють у медіасфері. Я не вірила до останнього, але діти мене переконували, що всі медіа поступово переїздять з Києва. Перший день застав мене вдома, і вже потім ми почали діяти.

Перший крок – зібрати педагогічний колектив. Ми тоді вже отримали рекомендації Міністерства освіти про перехід на режим канікул. Пізніше з’явились інструкції, за якими ми мали діяти далі.

Попри всі рекомендації зверху, колектив школи вирішив допомагати ЗСУ. Ми почали збирати по всьому селу нитки й плести маскувальні сітки для ТрО. Ми також готували – варили вареники, випікали і завозили все у військові частини. Якщо було замовлення, нам потрібно було його відпрацювати. Зносили усю тканину. Приходили допомагати й дуже багато дітей з батьками.

Перших два тижні російського вторгнення ми були на канікулах. Після цього ми – звісно, за згодою дітей і батьків – перейшли на дистанційну форму навчання.

До повномасштабного російського вторгнення у нашій школі навчалося 106-107 дітей, тепер – 114. Фактично кількість учнів не змінилась і навіть зросла: ми прийняли переселенців, переважно з Київщини – Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Загалом понад 30 дітей долучились до навчання. Їм підійшла наша методика дистанційного навчання, і більшість з них навчались до кінця навчального року. Ті ж, хто прийшов у 9 клас, отримали у нас свідоцтва про базову загальну середню освіту, 11 клас – свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти.

Чтайте також:  Громадські організації вимагають у МОН повернути історію України до обов’язкових предметів НМТ

Надолужити втрачене
Починаючи з 2014 року, досвіду і підготовки дітей до небезпеки воєнних дій було достатньо. Учителі говорили про те, що, можливо, буде війна, тому проводили для учнів спеціальні заняття. Ми проводили діток до укриття, пояснювали, для чого воно потрібне.

У нас є чіткий алгоритм дій на сповіщення про повітряну тривогу як для учнів, так і для персоналу школи. Вже навесні цього року ми провели спеціальне тренування – ще раз показали дітям маршрут проходу до укриття, ознайомили з усім порядком дій. Зараз у нас є люди, які відповідальні за оповіщення, відповідальні за евакуацію, окремо є відповідальність вчителів за те, як вони ведуть дітей.

Та навіть після анексії Криму і початку війни на Донбасі ми не облаштували укриття належним чином, лише провели мінімальний ремонт силами техпрацівників. Коштів на це взагалі не виділяли – ані на якісь засоби, ані на сам ремонт.

Врешті я вирішила для себе та поставила за пріоритет зробити те, що нам під силу – провести світло, побілити, поставити стільчики. На момент початку війни в нашому бомбосховищі вже можна було розмістити дітей, а також можна було заховатись не тільки дітям, а й вчителям.

У спартанських умовах
Треба сказати, що площа цього приміщення, де могли бути діти, реально становила до 50 м². Там не було ані витяжки, ані води, ні всього того, що сьогодні вимагає закон. Фактично, це підвальне приміщення. Раніше у нас також не було броньованих дверей.

Узагалі, коли ми почали займатись цим питанням, виявили чимало прогалин відносно чинних рекомендацій. Зараз наше укриття не є безпечним для дитини. Якщо дитина має перебувати в укритті, то ми повинні бути на 100% впевнені, що їй там безпечно.

Чтайте також:  Освіта під час війни: школярі стресують, а вчителі «вигорають»

Біотуалетів – так само як і витяжки, протипожежної охорони, аптечки для першої домедичної допомоги – у нашому укритті немає. Те ж саме стосується й Інтернету, хоча ми зробили відповідну заявку в Міністерство освіти і сподіваємося, що вони його проведуть.

Зараз ми працюємо над тим, що можемо покращити самостійно. Загальна площа нашого укриття — 172 м². Ми його розширили за допомогою сусіднього приміщення, що було захаращено старими вікнами й дверима. Ми були змушені це все викинути і вичистити. Та попереду ще чимало роботи.

Комфортний простір для навчання
У нас є чіткий перелік того, що потрібно для нормальної роботи школи та укриття. Номер один – це медична аптечка з усім переліком необхідних медикаментів. По-друге, це витяжка для укриття, а далі – протипожежні засоби, вогнегасники й куточок з необхідним приладдям.

Саме приміщення укриття обов’язково треба ґрунтувати, вирівняти підлогу, стелю, десь зняти наліт (дається взнаки сирість). Потрібно було замурувати вікна, встановити броньовані двері, металева пластина в яких повинна бути щонайменше 2 мм. Зрозуміло, що потрібна вода, яка була проведена лише в одному з приміщень. Також потрібні меблі для розміщення дітей.

Наше завдання – створити певний психологічний простір для дитини, де вона розуміє, що в безпеці, почуває себе комфортно під час повітряної тривоги. Все для того, щоб дитина не переживала і не гадала, коли ж вона вийде з укриття, а щоб вона почувала себе в ньому добре, спокійно разом з іншими дітьми.

Ми розуміємо, що коли починається повітряна тривога, дитина хвилюється, в окремих діток може бути панічна атака. Наш шкільний психолог зараз працює над різними вправами для дітей, щоб з ними можна було працювати в комфортних умовах.

Якщо ж приміщення укриття в плісняві й сире – це дуже гнітюче впливає на дітей. Будь-який спуск в укриття – це стрес, а тут ще й на додачу приміщення, яке лише відлякує. Все це потрібно змінювати.

Чтайте також:  Головні зміни у трудових відносинах

Допомога волонтерів
Ми звертались до різних організацій і раніше просили про допомогу з облаштуванням укриття, причому навіть кілька років тому. Не вірила, що під час воєнного стану можна щось вирішити. Саме тому ми розпочали роботи своїми силами. Ми маємо гарантувати безпеку дитині під час навчання.

Про проєкт від Київської школи економіки мені розповіли колеги. Дуже приємно було, коли волонтери швидко відгукнулися на наше звернення. Чесно скажу: скільки років працюю, такої швидкої відповіді не отримувала.

Важливо, що взяти участь у програмі зі створення нових укриттів для українських учнів може будь-яка школа в Україні. Процес подачі заявок на створення укриттів від шкіл вже відкрито. Разом із батьками учнів ми подали заявку зі своїми оцінками потреб та можливих витрат, необхідних для створення бомбосховища.

Хочеться вірити, що вже зовсім скоро ми зможемо гарантувати безпеку кожній дитині, яка приходить до нас в школу. Попри війну, навчання має продовжуватися, бо це – наше спільне майбутнє і спільне благо.

За сприяння та підтримки Міністерства освіти та науки України, благодійний фонд KSE Foundation проводить збір коштів на облаштування сучасних та безпечних укриттів для 100 українських шкіл.

KSE Foundation відгукнувся на запит Чотирбоцького ліцею Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Завдяки допомозі проєкту в ліцеї вже облаштоване сучасне бомбосховище, що повністю відповідає усім необхідним вимогам.

Узяти участь у програмі зі створення нових укриттів для українських учнів може будь-яка школа в Україні. Подавайте заявки на створення укриттів на сайті та отримайте можливість обладнати сучасне та безпечне бомбосховище.

За цим посиланням ви також можете приєднатися до кампанії зі збору коштів на допомогу українським школам. Приєднуйтеся!

Євгенія Березніцька, директорка Чотирбоцького ліцею Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Джерело.


Повернутись вверх