facebook

Вчителі більше не відповідають за безпеку дитини у школі?

Вчителі більше не відповідають за безпеку дитини у школі?

Донедавна питання здавалося прозорим: за законом, за учня під час освітнього процесу відповідає школа. Але у вересні деякі заклади освіти поставили батьків перед фактом: якщо дитина на очному навчанні, підпишіть інформовану згоду про те, що самі несете відповідальність за її життя. Чому і де це відбувається? Чи це законно? Зібрали досвід і думки батьків з різних областей України.

«… Відвідування школи може нести загрозу»
Деяких батьків просять письмово взяти відповідальність за безпеку пересування дитини до школи та додому. Киянка Вікторія Кулюківська ділиться своїм досвідом:

— Таку заяву в нас підписували ті, хто обрав навчання офлайн. А ще щоразу просять відписуватися, що дитина безпечно дісталась дому, якщо тривога була вже після того, як учні вийшли зі школи. Це цілком слушно. Та й до спуску в укриття поставилися серйозно: навіть перевіряли, скільки потрібно хвилин, щоб з найвищого поверху школи зійти дівчаткам у взутті на підборах, — розповідає вона.

Інша справа — прохання взяти на себе відповідальність за безпеку дітей під час перебування у школі. Або написати, що з укриттям ознайомлені, віддають дитину на навчання офлайн та не мають жодних претензій до адміністрації школи у разі виникнення обставин надзвичайної ситуації. І навіть страшніше сформульовано: «… усвідомлюю, що у період дії воєнного стану відвідування школи може нести загрозу життю і здоров’ю моєї дитини».

Такими протизаконними варіантами більшість батьків обурені. Радять одне одному приходити з юристами до шкіл, просити посилання на документ у Міністерстві освіти й науки. Звісно, такого документа не існує. У пресі теж дають роз’яснення: рекомендацій писати такі заяви МОН ніколи не давало.

Чтайте також:  Зимові канікули 2022-2023: коли почнуться та скільки триватимуть

Про яку відповідальність йдеться, якщо діти не поруч із батьками, не під їхнім наглядом? І взагалі такий документ, якщо його підписати, компрометує батьків як таких, які готові ризикувати безпекою дитини, вважають батьки.

«Не треба робити крайніми вчителів»
Та одностайності серед батьків немає. Чи є такі, хто не проти взяти на себе таку відповідальність?

Дехто пояснює собі ситуацію так: такими документами адміністрація шкіл намагається заспокоїти самих педагогів. Учителі бояться кримінальних справ, якщо, як не страшно про це думати, діти постраждають від бомбардування. Всім відомо, що укриття не витримують прямого попадання. У вчителів під час війни з’явилися додаткові непрості завдання: організовувати перехід до укриттів та перебування там під час «повітряної тривоги». Але ж вони не чарівники, відбити ракету не здатні. У частини з них взагалі руки опускаються: раптом після усіх зусиль їм загрожує в’язниця, а ще гірше — жити з думкою, що саме вони не вберегли дітей? Війна — це надзвичайна ситуація, тож і вимоги до вчителів варто змінити.

На думку Катерини Бережної з Кременчуга, мами близнюків-другокласників, школа не має відповідати за рішення батьків.

— Це ж родини вимагали відкрити школи, бо дорослим треба працювати й ні з ким залишити дітей, або вважають, що лише вчитель може навчити, — вважає вона. — Хотілося б, щоб батьки усвідомлювали, що це саме вони роблять вибір і чим він загрожує у реаліях війни. Замисляться, коли підписуватимуть такі документи. Куди полетять ракети, ніхто не знає: приліт буває без оголошення тривоги або за лічені хвилини після. Не завжди можна зібрати дітей та відвести в укриття за цей час. І навчити дисципліни у першому-другому класі нереально. Моя позиція: синів до кінця війни до школи не відпущу, перевела їх на сімейну форму навчання. У вчителів хай залишається відповідальність, що була до війни (щоб діти не побилися, не випали з вікна), але за смерть і травми від прильоту ракети вони не мають відповідати.

Чтайте також:  Флешмоб “Підтримай учителя”: як висловити свою вдячність

Вітає такі документи як спосіб схилити батьків до онлайн-навчання і мама школярки з Кременчука Алла Заможська:

— У нашому місті ракета вбила 22 людини у торговельному центрі «Амстор». І нині жодна школа не працює офлайн. Я вважаю рішення про очне навчання в будь-якому регіоні безвідповідальним. Не можуть укриттями слугувати підвали, де є комунікації, які можуть в один момент вилитися на голову дитині. Яскравий приклад того, наскільки не пристосовані бувають укриття: в Полтаві школярі ходять до туалету на відерце та в кульки.

Я не бачила жодного документу, де було б прописано алгоритм дій у випадку потрапляння ракети в школу і масовій загибелі дітей. І яку компенсацію держава сплатить батькам, бо не в змозі гарантувати безпеку жодному учаснику освітнього процесу. А ось учителів не треба робити крайніми.

Не рекомендовано, але батьки просять?
У рази гостріша ситуація там, де школам було не рекомендовано проводити очне навчання або ж де взагалі немає укриття. Там заяви про відповідальність батьків стають аргументом для забороненого очного навчання: мовляв, школа йде назустріч родинам учнів. У соцмережах пишуть про укриття, яке визнали непридатним чотири комісії, або про облаштоване всупереч усім вимогам на першому поверсі школи, де вікна просто заклали мішками з піском. Або про таке, де місць вистачає лише на початкові класи.

Чтайте також:  До Дня працівників освіти: міфи про вчителів/-ок

Дитина Олени Гасинець пішла у перший клас в школі селища Кальник, що у Закарпатській області:

— Батькам пропонують підписати заяву, за якої вони несуть відповідальність за життя та здоров’я дітей, ще й мають витрачати власні кошти на забезпечення укриття. У інших батьків навіть не виникає запитань. Як укриття може працювати, якщо там немає хоча б туалету? Підписали такі заяви усі, крім мене.

Олена Мажара з міста Олександрія Кіровоградської області додає:

— Наша вчителька зі школи №9 показала зразок такої заяви і сказала: обов’язково підписати. На запитання, чому саме батьки мають нести повну відповідальність за життя і здоров’я дітей, а школа ні до чого, вона відповіла: школа не має укриття. І поблизу його теж немає. Тож школа просто зняла з себе відповідальність: або пишемо заяву, або сидимо вдома без освіти. Я відмовилась підписувати.

Стаття 38 Закону «Про повну загальну середню освіту», стаття 54 Закону «Про освіту» та «Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти» визначає: під час перебування дітей у закладі освіти, відповідальність за їхнє життя та здоров’я несуть керівник та інші працівники закладу.

То що ж тоді робити батькам? До кого звертатися? У наступному матеріалі ми готуємо алгоритм дій для батьків із порадами юриста.

Джерело.


Повернутись вверх