І. Лікарчук: не від змін програм настануть зміни в освіті
За роки Незалежності програми з мови, літератури, історії та деяких інших предметів змінювалися багато разів.
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
У освітньому сегменті Інтернету шаленіють від майбутніх змін у програмах із окремих навчальних предметів. Ой, панове! Маєте страшенно куцу пам’ять.
За роки Незалежності програми з мови, літератури, історії та деяких інших предметів змінювалися не раз, не два і, навіть, не п’ять разів. Між іншим, мінялами, як правило, були одні й ті самі чиновники, методисти, «кращі» (на думку МОН) вчителі, вчені з однієї й тієї ж Академії. Змінюючи, вони ретельно слідкували за політичними вітрами: куди віє – туди й міняли. Тепер вони, чи їхні палкі послідовники, змінюють знову…
Дивлюся на цю метушню й згадую слова російської (даруйте) байки: «Как, господа, вы не садитесь, все в музыканты не годитесь…»
Не від змін у програмах настануть зміни в освіті. Вони настануть тоді, коли:
1. Наші заклади освіти очистяться від колабораціоністів із учительськими, доцентськими, професорськими дипломами і атестатами. Як відвертих, так і прихованих.
2. Із органів управління та методичних служб підуть ті самі колабораціоністи, а також ті, хто прямо чи опосередковано тягне в освіту стиль і методи управління освітніми системами, що збереглися з пріснопам’ятних часів радянського школознавства; та / або «передовий методичний досвід» з російсько-білоруським душком.
3. Освіта України позбудеться меншовартісності та набуде усвідомлення того, що наш власний історичний досвід може і повинен бути міцним підґрунтям для розбудови справжньої української освіти. А окремі елементи зарубіжного досвіду за цих умов стануть певними стратегічними маяками, цінність й важливість яких може бути підтверджене і спростоване лише практикою.
4. Заклади освіти стануть автономними, педагоги і професура – педагогічно вільними, а чиновництво стане виконувати функції сервісної служби, а не наглядачів, поводирів і контролерів. Тобто мова йде про європейські практики управління освіти, а не перенесені з радянсько-російського досвіду алгоритми управлінської діяльності.
Ось тоді, коли в освіті це буде зроблено, буде глибокий сенс і потреба дуже серйозно змінювати її зміст. То зможуть зробити лише люди з новим освітнім менталітетом.
