facebook

І. Совсун: війна – не час думати про якість освіти й науки?

І. Совсун: війна – не час думати про якість освіти й науки?

МОН буквально заявляє, що будь-хто, кому припекло, може отримати науковий ступінь прямо зараз

Автор: Інна Совсун, народний депутат України, член фракції політичної партії «Голос».

Представниця Верховної Ради в Конституційному Суді, пані Совгиря, опублікувала закритий пост, у якому повідомляє «радісну», на її думку, новину: відтепер для «досліджень у гуманітарних науках, зокрема у сфері права», не потрібні публікації в іноземних журналах, які входять в Scopus та Web of Science.

Пані Совгиря пише, що «для гуманітаріїв вимоги обов’язкової публікації в цих журналах» були «поверховим рішенням людей, далеких від процесу досліджень в гуманітарних науках, зокрема у сфері права». Ну, по-перше, право – не гуманітарна, а суспільствознавча наука. Це варто було б знати юристці й представниці в КСУ, перш ніж коментувати чиєсь «нерозуміння досліджень» у правознавчій сфері.

По-друге, розберімося з питанням, що таке Scopus та Web of Science (для тих, хто не в курсі цієї тривалої дискусії). Отже, Scopus та Web of Science – це міжнародні наукометричні бази, до яких входять різноманітні наукові журнали, якість публікацій яких контролюють. Тобто до цих матеріалів застосовується незалежне анонімне рецензування та кропіткий процес розгляду матеріалів. І що важливо – є українські журнали, які входять в ці бази.

Чтайте також:  Контракти з директорами шкіл можна продовжувати без проведення конкурсу

А є ті, що не входять. Розповісти, як вони переважно функціонують? Скидаєш статтю, платиш вказану суму – і отримуєш «наукову публікацію». Ні, не всі, але давайте чесно скажемо, – більшість журналів працює саме так. І всіх це влаштовує. Ну бо все «чесно» – заплатив гроші за публікацію, отримав свою публікацію, на основі неї – науковий ступінь, за який потім отримуєш надбавки з державного бюджету. Так-так, з грошей платників податків.

Для боротьби з фальшуванням наукових досліджень свого часу й були запроваджені норми про публікації в журналах, у яких дотриманий мінімальний стандарт якості. І так, я в курсі широкої академічної дискусії з критикою наукометричних баз. Проте я так само знаю, що альтернативи, які пропонують в Україні – геть неприйнятні. Бо все хочуть лишити «як було». Аби далі можна було публікувати що завгодно і потім отримувати надбавки за ступені.

Я також згодна, що в деяких сферах сам формат наукових статей менш значущий, ніж, наприклад, монографій. Насамперед йдеться про гуманітарні науки, як от філологія чи філософія. І повторюсь – право до гуманітарних наук не належить. Я також згодна, що університетам потрібні гроші для того, щоб:

  • робити якісні журнали;
  • допомагати науковцям з публікаціями в тих журналах, у яких публікації платні. От тільки не треба перебільшувати й казати, що в Scopus та Web of Science геть усі публікації платні.
Чтайте також:  Уряд встановив дату початку навчального року

Але те, що зараз пропонує Міносвіти – це й близько не реагування на запити від справжніх науковців у сфері гуманітаристики чи інших сферах.

Давайте чесно скажемо, що відбувається: хтось вирішив скористатися війною, аби позахищати чергові дисертації з права. Що, список депутатів з «написаними» дисертаціями вже готовий?

А про якість освіти й науки – ну то не час думати, бо війна ж.

Давайте поставимо собі питання: чи наближає Міносвіти своїми діями якість підготовки в українських вишах до європейських стандартів? Може, допомагає з євроінтеграцією української вищої освіти? Чи допомагає боротися з корупцією? Відповіді очевидні.

Міносвіти буквально заявляє, що будь-хто, кому припекло, може отримати науковий ступінь прямо зараз, користуючись війною. І для цього можна штампувати публікації незрозуміло де. І далі ми з вами з наших податків будемо платити надбавки цим псевдонауковцям.

Чого ми добиваємося цією нормою? Чи збільшить вона бажання українських студентів вчитися в українських університетах? Чи збудуємо ми таким чином кращу країну, за яку щодня українці віддають життя на фронті?

Це просто неприйнятно – тишком-нишком таке проштовхувати, бо «війна все спише».

Так от, війна нічого не спише. Країна має знати своїх «героїв».

Чтайте також:  В УЦОЯО вважають, що вступники залишаться за кордоном

Ви – будете нести відповідальність. До вас будуть питання, чому українські студенти не повернулися додому. А вони не повернуться в університети, які хочуть займатися фальшуванням, халтурою та маніпуляціями. Вони не повернуться в країну, де МОН замість того, щоб робити хоча б якісь кроки, щоб університети ставали кращими, продовжують займатися штампуванням наукових ступенів спеціальності «Право».

Я маю мало надії змінити це рішення. Але я точно хочу, щоб суспільство знало, хто зараз користується з війни, аби порозв’язувати свої особисті питання. І, сподіваюся, дало цьому оцінку.

Джерело.


Повернутись вверх