Освітній геноцид – складова російського геноциду українського народу
У квітні 2022 року Верховна Рада України визнала дії Збройних сил російської федерації, її політичного і військового керівництва, під час останньої фази збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом українського народу і звернулася до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав щодо визнання вчинення російською федерацією геноциду Українського народу, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів на території України. https://bit.ly/3Nz6VMW
росіяни намагаються знищити Український народ, нашу самобутніcть та позбавити нас права на самостійний розвиток.
Частиною проголошеного російського геноциду є освітній геноцид, який здійснюється російською федерацією на всій території України, особливо – на тимчасово окупованих територіях, а подекуди навіть за кордоном.
На всій території України російські бомби, снаряди та ракети руйнують заклади освіти, змушують дітей, батьків і вчителів залишати рідні домівки, рятуватися від небезпеки, перериваючи освітній процес та спричиняючи важкі втрати в освіті наших дітей. Багато закладів освіти знищено та зруйновано. Як повідомив у своєму Телеграм-каналі https://bit.ly/3z0P2Cz голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, станом на 21 травня, в Україні 1837 закладів освіти зазнали пошкоджень внаслідок обстрілів та бомбардувань рашистами, з них 172 повністю зруйновані.
Навіть за кордоном серед тих учнів та їхніх батьків, які врятувалися від війни й перебувають в інших країнах та всіма силами намагаються продовжити навчання українською мовою за українськими програмами, російські школи, маскуючись під українські, здійснюють російську пропаганду, намагаються викликати у біженців почуття провини, принизити їх та знищити національну свідомість. https://bit.ly/3lKaEuY
На тимчасово окупованих територіях освітній геноцид проявляється у забороні спілкуватися українською, навчатися за українськими освітніми програмами, вивчати історію, яка не спотворена російською пропагандою, читати українські книжки. Окупанти примушують працівників та керівників закладів освіти переходити навчати дітей за російськими стандартами та російською мовою. Іноді вчителі змушені це робити в прямому сенсі під дулом автоматів. Також є випадки, коли педагогів примушують працювати, а за роботу обіцяють привезти гуманітарні товари й можливу оплату в рублях.
Відомі випадки, коли окупанти вривалися до будинків та здійснювали допити керівників закладів освіти, вчителів, звинувачували їх у застосуванні української мови, націоналізмі, у пропаганді «неправдивої» історії, є випадки викрадення, застосування тортур.
Окупанти вилучають із навчальних програм історію України, українську мову, українську літературу, забороняють у школах будь-які згадки про Україну. Натомість у школі з’являються нові, пропагандистські предмети, такі як “История отечества”, під час яких викладається російська пропаганда. Водночас підручники з історії України, української мови та української літератури спалюються, з бібліотек вилучається українська історична та художня література. Викладання здійснюється виключно російською мовою.
Педагогів примусово відправляють на “курси підвищення кваліфікації” за російськими стандартами.
Частина педагогів, які не бажали співпрацювати з окупантами, виїхали з окупованих територій, частина працівників свідомо звільняються, щоб не співпрацювати з ворогом. Через це на тимчасово окупованих територіях утворюється брак вчителів, і до освітнього процесу окупанти намагаються залучати осіб, які не мають педагогічної освіти та досвіду.
Окупаційна влада намагається створити картинку відновлення освітнього процесу, тому під дулами автоматів заганяє у школи та садочки як дітей, так і педагогів. На деяких територіях з метою деукраїнізації окупанти навіть продовжили навчальний рік до вересня для вивчення російської мови, російської літератури та історії, щоб “підготувати” учнів до нового навчального року.
Усе це не випадкові загарбницькі дії окупанта, а цілеспрямована політика проти українського народу, яка навіть була визначена у доктрині геноциду щодо України, яку оприлюднило державне російське інформаційне агентство. У цій доктрині стверджується наступне: “Необхідно перевиховати населення шляхом впровадження цензури, репресій та подавлення проукраїнських державницьких позицій в освіті та культурі, вилучити навчальні матеріали і заборонити усі навчальні програми, які мають український зміст тощо”.
Наразі ми отримуємо велику кількість звернень та фактів, які свідчать про російський освітній геноцид.
Дуже важко читати звернення з окупованих територій, історії освітянина, учня, батька чи матері: у них багато емоцій – страх, розпач, зневіра. Про кожну з цих історій хотілося б голосно повідомити для всієї України та всього світу. Але перше, про що ми маємо дбати – безпека наших громадян: ми не маємо права і не будемо без їх згоди розголошувати будь-які відомості зі звернень, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, тому наводимо лише узагальнені підтверджені факти звірств окупантів без жодних персональних даних та можливості ідентифікації особи.
Педагогічні працівники та освітні управлінці на тимчасово окупованих територіях постійно перебувають у небезпеці, й чим довше вони знаходяться під окупацією, тим складніше їм стає, адже щодня необхідно виборювати собі право на життя, годувати сім’ю. Тиск з боку окупантів лише посилюється, ризики загрози життю збільшуються. Тому педагоги далі потребують підтримки на державному рівні – як вижити під окупацією і не зрадити Україну, що робити, як діяти, як оголосити простій, коли вони матимуть змогу отримати відповідні виплати тощо.
Але головне для них зараз – зберегти життя, здоров’я і не стати колаборантами.
Про проблеми працівників закладів освіти на тимчасово окупованих територіях ми вже неодноразово писали https://bit.ly/3uVzvAp.
І я переконаний, що працівникам закладів освіти має бути надано орієнтовний алгоритм дій на тимчасово окупованих територіях. З одного боку всі ми розуміємо, що важко щось радити освітянам, які залишаються в цій складній ситуації, не бувши на їхньому місці. Адже ситуація на тимчасово окупованих територіях різниться, й кожна ситуація, в яку потрапляє конкретний педагогічний працівник чи керівник закладу освіти – індивідуальна.
Тому, на жаль, знайти єдині для всіх рішення неможливо. Найголовніше – зберегти життя – і за будь-якої можливості уникати співпраці з окупантами.
Але для освітян, на яких тиснуть під дулом автомата, ситуація щодня ускладнюється.
Голова Верховної Ради України звернувся до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності усіх винних осіб.
Ми бачимо, як українська армія виборює нашу Незалежність, і розуміємо, що проблеми освіти, які пов’язані з тимчасовою окупацією української землі, ми можемо почати конструктивно вирішувати після звільнення цих територій.
Ми переконані: всі окуповані території будуть звільнені, українські освітяни зможуть вільно жити та працювати, освітній геноцид припиниться, а ті, хто його впроваджує, будуть покарані.
