«Найбільший ризик, що дипломи будуть роздавати всім»
Зеновій Верес про ризики освіти в час війни
Через війну цього року вступна кампанія в Україні зазнала суттєвих змін. Скасовано традиційне ЗНО, натомість запроваджено єдиний мультипредметний тест. А вступити на контрактну форму навчання на більшість технічних спеціальностей, зокрема на IT, можна і без такого тесту – лише за мотиваційними листами.
Про ризики таких змін, вплив війни на освітній процес, а також про те, які професій будуть затребувані на ринку праці в наступні роки ZAXID.NET поговорив з керівником освітнього комітету Львівського IT Кластеру, викладачем Львівської політехніки Зеновієм Вересом.
Скасування ЗНО і запровадження мультипредметного тесту, а також вступ на контракт лише за мотиваційними листами – які ризики таких змін?
Перш за все, вступ на бюджетну і на комерційну форми навчання має проходити в однакових умовах – на основі тесту. Якщо результати в кількох абітурієнтів збігаються, тоді можна враховувати оцінку за рекомендаційний лист. Сам тест є відносно простий. У ньому є низка питань з української мови, з історії України чи з математики, які належать до шкільної програми 5 класу. Щоб скласти мультипредметний тест цього року, треба відповісти хоча би на одне питання з 20. Чому забирають цей тест з контрактної форми навчання і, головне, для інженерних спеціальностей – я не розумію. Невже міністерство освіти і науки згідне з тим фактом, що у технічні виші будуть набирати людей, які не можуть відповісти на одне питання з 20?!
Найбільший ризик – питання оцінки мотиваційних листів. Хто їх буде оцінювати? Які критерії оцінки? Як перевірити самостійність виконання цих мотиваційних листів? Відповідно, найбільший ризик – корупція. Непрозорість критеріїв буде призводити до конфліктних ситуацій. Один і той самий мотиваційний лист в різних університетах може бути оцінений по-різному. Більше того, навіть різні люди в конкретному університеті будуть оцінювати цей лист по-різному. Оскільки неможливо перевірити самостійність написання мотиваційного листа абітурієнтом, буде велика кількість підстав вважати, що люди, які не здатні здобувати рівень вищої освіти, пройдуть і будуть навчатися в університетах. Є різні університети – більш і менш престижні. Для чого так роблять, в мене немає розумних, логічних пояснень.
Тобто найбільші ризики є щодо абітурієнтів, які вступатимуть на контракт лише за мотиваційними листами?
Свідомо створюється поле для корупційних діянь. Очевидно, буде велика кількість людей, які наберуть ідентичні бали і все одно буде питання, як їх розмежувати. Проблема і в самому тесті, його складність не дозволяє адекватно оцінити знання і навики абітурієнтів. Але повністю відкинути тест і брати людей на контракт лише за мотиваційними листами – це дуже велика проблема. Коли ці абітурієнти почнуть вчитися в університеті, дуже важко буде звести бюджетників і контрактників до якогось спільного знаменника. Банально, буде невідомо, який рівень цих комерційників.
Чи можливо це виправити і як? Чи розуміють у міністерстві освіти, що це потрібно виправляти?
Мені важко сказати, що міністерство освіти не розуміє цього ризику і так само важко сказати, що вони бажають це виправити. На цей момент ще нема офіційних умов вступу до вишів.
Вважаю, що більшість буде складати мультипредметний тест, адже першочерговою метою є отримання бюджетного фінансування. Абітурієнт не буде знати, чи він проходить у той чи інший університет на бюджет, поки не подасть результатів цього тесту. Може бути така цікава ситуація, що людина, яка має вищий результат тесту, не пройшла на бюджет і не пройшла на комерцію, тому що в неї гірша оцінка за мотиваційний лист. Також ми не знаємо, чи будуть тексти цих мотиваційних листів доступні (без персональних даних) – чи можна буде їх прочитати, чому конкретний мотиваційний лист комісія оцінила на 100 зі 100 балів.
На загал, такі правила вступу погіршать якість студентів, які прийдуть вчитися цього року?
Складне запитання. Питання в тому, як це вплине на настрій, на мотивацію вчитися. Очевидно, якщо треба докласти більше зусиль, щоб навчатися, то люди і стараються більше. Якщо докладати зусиль не треба, або треба мінімально, то такий підхід буде продовжений і в процесі навчання.
Якщо університети будуть відраховувати таких студентів, загальний рівень вдасться втримати. Якщо ж буде негласна заборона на відрахування цих студентів, тоді вчитись ніхто не буде. Бо для чого старатися більше, якщо оцінку і так поставлять. Це загальна проблема українського менталітету – коли немає зовнішнього тиску, лише невелика кількість людей готова самостійно працювати.
Очевидно, замість того, щоб рухатися з якістю освіти вперед, ми почнемо рухатися в зворотній бік. Зведемо все до класичної проблеми, коли велика кількість людей з дипломами, але ніхто їх не цінує, бо ці дипломи нічого не означають.
Які професії зараз виходять на перший план і будуть затребувані у поствоєнний період? На що зараз орієнтуватися вступникам та їхнім батькам?
Інженерні спеціальності. Тут є парадокс: на ті спеціальності, які вимагають високого рівня знань і значних зусиль під час навчання, спрощуються умови вступу. Беремо всіх, хто готовий йти і вчитися на контракт. Будівельні спеціальності, адже є велика кількість руйнувань житлового фонду. Архітектура, вся інженерія буде затребувана. Велика кількість знищених заводів, які треба буде відбудовувати. Очевидно, вони будуть будуватися з нуля, з врахуванням нових технологій та обладнання, які треба ставити та вміти обслуговувати.
Батьки зараз мали б подивитися, які напрямки розвитку саме в тому регіоні, де вони вбачають, що їхня дитина мала б працювати. Ситуація у Львові і в Харкові суттєво відрізняються. Очевидно, у Львові не треба аж настільки великої кількості людей, залучених в будівельну галузь, порівняно з Харковом, який дуже сильно постраждав і ще страждає від обстрілів.
Очевидно, IT, оскільки це є можливість працювати на світовому ринку. Український внутрішній ринок просто знищено внаслідок війни, велика кількість компаній не мають можливості інвестувати в IT-продукти, будуть користуватися тим, що є.
Економістів, фінансистів, юристів генерували велику кількість на ринок праці, і не всі могли знайти роботу і до війни. Очевидно, що і після війни явно не першим ділом будуть шукати економістів.
Щодо гуманітарних спеціальностей, все, що стосується психології, реабілітації потрібно вже на вчора. Велика кількість людей, які пережили жахіття війни, були в окупації, пережили тортури з боку російських військ – їм вже потрібна допомога. Плюс велика кількість воїнів, які повернуться з війни. З цією травмою зіткнуться всі. Якщо після 2014 року це буде невелика кількість людей, які приїжджали в мирний тил і не розуміли, як всі живуть, то зараз вся Україна проходить через цей болючий період. Такі професії будуть затребувані, питання – чи будуть люди на цим звертатися.
Ви згадали про перенасичення ринку економістами і юристами. Зараз, так виглядає, що багато випускників шкіл хочуть стати IT-спеціалістами. Їх вже навчають коледжі і навіть профтехосвіта, є відповідні курси. Чи не буде перенасичення ринку IT-спеціалістами?
Буде перенасичення ринку непотрібними, недовченими людьми, які отримали диплом, але їх рівень не дозволяє бути конкурентними на світовому ринку. Якщо до війни був надзвичайно сильний ріст, спровокований коронавірусом, переходом всіх в онлайн, була надзвичайно велика кількість роботи, яку можна було виконувати після трьох місяців навчання і отримувати хорошу компенсацію, то зараз такі проекти з низьким порогом входу в Україну дуже важко будуть заходити. Клієнти, які будуть давати такі проекти на аутсорс, будуть зважати на ризик військових дій. Єдиний варіант переконати замовників піти працювати в Україну – показати, що наші люди не тільки працюють під обстрілами під час війни, а що вони дуже висококваліфіковані.
Тому зараз є ризик, що люди, які ринуться здобувати вищу освіту, потім виявляться незатребуваними на ринку праці. Найбільший ризик, що зараз дипломи будуть роздавати всім.
Вже два роки освіта, а найбільше вища освіта, працює у дистанційному режимі – спочатку через ковід, зараз через війну. Як це вплинуло на якість підготовки фахівців загалом і, зокрема, в тій сфері, в якій ви працюєте?
IT за своєю природою, зокрема, львівське IT, є розподілене. Ми працюємо з замовниками, які перебувають фізично далеко від нас, як правило, на іншому континенті. Їм не принципово, чи ми перебуваємо в одному офісі, чи ми розділені. IT дуже легко перейшло в режим пандемії. Але якщо ми подивимося на студентів, то на дистанційному режимі дуже добре прокачуються так звані hard skills, конкретні технічні теми, які не вимагають доступу до обладнання. Програмування віддалено вчити можна. Електроніку віддалено вчити важче, тому що студент не може собі купити до дому обладнання, щоб проводити експерименти. Одне діло, це зробити фізично руками, а зовсім інше – подивитися ролик на YouTube.
Найбільший вплив на розвиток навичок спілкування в команді. Є інструментарій, з яким ми вчимо студентів працювати. Але практика показала, що ті люди, які захопили навчання хоча б на півсеместру, зараз говорю про вступників минулого року, чи ті, хто встиг провчитися семестр в нормальному режимі до пандемії, вони набагато краще пристосовані до роботи в команді, ніж ті, які в дистанційному режимі закінчували школу і так продовжують вчитися в університеті.
Дається взнаки брак живого спілкування між студентами, викладачами і студентами?
Тут швидше не брак спілкування, де можна поставити питання і отримати відповідь, а брак перебування в спільноті. Неможливо створити відчуття спільноти, не бачачи людей фізично. Для деяких студентів їхні одногрупники – це картинки в Zoom. Не всі всіх бачили наживо.
Війна справила негативний вплив на більшість сфер економіки. Як змінилася ситуація в IT?
Тут можу лише назвати дані, які оголошують профільні асоціації. На початку це був переїзд людей зі східних областей, Києва на захід України. Робочий процес був дещо порушений, потім люди повернулися до роботи. Частина волонтерить, частина волонтерить і працює, частина пішла служити. Профільні організації кажуть, що 80-90% робочих місць збережено, робота триває.
Важко, але заходять нові проекти, нові клієнти, які готові співпрацювати. Очевидно, що це не ті об’єми, які були до війни, але вони є. В компаніях навіть є вакансії для початківців, студентів. Ситуація кардинально змінилася. Якщо раніше вакансій було багато, то тепер вакансій дуже мало і компанії можуть обирати собі людей.
Так виглядає, що цього року львівські виші будуть мати особливий попит серед абітурієнтів з інших регіонів, оскільки Львівщина вважається відносно безпечним регіоном…
Думаю, що буде великий відплив розумних абітурієнтів за кордон. Для українських абітурієнтів буде відкрито дуже багато можливостей для навчання в Європі.
Найбільше, що мене турбує у вступній кампанії – ніхто не знає, які університети зможуть розпочати навчання і коли. Ми не знаємо, в яких умовах зможуть навчатися студенти в Харкові, чи буде там запущений освітній процес – чи це буде повністю дистанційне навчання, чи буде тимчасово розгорнуто навчання на базі інших університетів поки будуть відбудовувати, наприклад, Харківський університет імені Каразіна. Як вступатимуть студенти з територій, де зараз відбуваються бойові дії, які захоплені Росією. Херсонські університети – що їм робити? Чернігівська політехніка – в якому стані, де перебувають викладачі?!
