Освіта повинна вчити дітей поважати військових
Потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.
Автор: Олег Попов, експерт сфери освіти, засновник та директор школи MIDGARD.
Коли за мирних часів я спілкувався з учнями нашої школи про те, хто ким мріє стати, то більшість із них називали такі професії, як айтішник, юрист, лікар, представники творчих професій, але тільки з початком війни я прийшов до розуміння, що ніхто з наших дітей не хоче бути військовим!
Якщо не сказати, що це – катастрофа, то просто біль!
Діти з дитинства мають розуміти важливість цієї професії. Так. У Міністерства освіти є план дій щодо військово-патріотичного виховання, але програми, що існують, мають абсолютно радянський застарілий підхід до військової справи та навпаки руйнують уявлення та інтерес дітей до цієї справи. Потрібні докорінні зміни у формуванні не тільки контенту навчання та програми, а й самого підходу до викладання та фаховості вчителів.
Війна стала тригером, який продемонстрував наші слабкі місця. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.
При цьому потрібно враховувати, що Україна має давню й величну культуру та історію, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей та молоді. Частина з них уже ввійшла до загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.
Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості у дітей та молоді повинно здійснюватися на прикладах героїв минулого, українського народу, творення власної держави, починаючи від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців до героїв нашого часу, що сьогодні тримають оборону за наш Харків, Ізюм, Миколаїв, Маріуполь. Їх називають «кіборги», але насправді вони просто справжні патріоти своєї країни, що відстоюють не просто кожен сантиметр української землі, а кожного з нас!
Суспільство і держава мають поважати своїх захисників не лише на словах, у промовах і піснях, а й на ділі. Повага до військових повинна мати конкретне втілення – у рівні добробуту та можливості посісти гідне місце у суспільстві.
Я мрію, щоб наших військових поважали та цінували, як в США. Щоб людина у військовому одязі апріорі викликала гордість, як приклад, на який мають рівнятись у відданості своїй справі, силі витримки, міцності та незламності. Це можливо, якщо таке гідне ставлення до наших захисників закладати на рівні середньої шкільної освіти, коли формується остаточне уявлення суспільства і ролі кожної людини в ньому.
Зараз у нашій школі триває онлайн-навчання, і ми продовжуємо докладати максимум зусиль, щоб виховати освічене молоде покоління. Але, як представники сфери освіти, ми з колективом вже готуємо зміни до організації роботи наступного навчального року, передбачивши уроки сучасної воєнної підготовки, відновлення занять зі стрільби у тирі зі справжньої зброї, на яких, до речі, дівчата мали не менше інтересу та успіхи, ніж хлопці, зустрічі з військовими, відвідування військових частин замість звичних екскурсій і виїзних польових навчань замість пікніків.
Сьогодні ми міркуємо над тим, як зробити, щоб у навчальній програмі, паралельно з академічними знаннями, навчити майбутніх захисників України одягати на себе протигаз, бронежилет і каску, аби вони могли відчути тягар і відповідальність військової професії за мирного часу.
Маємо кожен на своєму місці не просто чекати Перемоги, а вже будувати плани на майбутнє та відбудову нашої країни.
Тримаємо освітній фронт!
Слава Збройним силам України!
Слава нашим захисникам!
