Як поводитися з російськомовними біженцями і що робити?
Інформує Всеосвіта.
Через раціоналізацію та усвідомлення простих і зрозумілих фактів:
1. Російськомовні біженці не дорівнює росіяни. Зараз у багатьох російська мова асоціюється з країною агресором, але росія не має монополії на російську. Лівобережна Україна має століття історії русифікації і не може українізуватися повністю за 30 років незалежності, з яких українізація активно відбувається максимум сім-вісім років.
2. Російськомовні біженці – це перш за все українці, які постраждали, які вимушено покинули домівки, у яких забрали їх нормальне життя, позбавили їх безпеки. Безпека базова потреба людини, біженцям безпеки бракує. Для багатьох з них російська мова не є мовою країни-агресора, а є мовою їх родини. Їх позбавили всього звичного, дозвольте їм залишити собі хоча б мову їх матерів і батьків. 3. Російськомовні біженці – це перш за все українці. Мова є не єдиним фактором самоідентифікації, російськомовні біженці у Закарпатті – це ті, що не виїхали у росію, це ті що обрали залишатися в Україні, бо Україна – це їх Батьківщина. Тому не варто створювати реальне підтвердження російської пропаганди про утискання прав російськомовних.
Що можна зробити:
1. Думати не про відмінності, а про те, що об’єднує. Наша збірна по футболу, пісні Океану Ельзи, борщ і сирники, найкращий у світі український дубляж фільмів, а ще бажання жити в Україні, вільній та незалежній.
2. Тримати у голові, що зараз ми всі постраждали, хтось більше, хтось менше, але нікого не оминула війна, ніхто і ніщо не залишиться незмінними. І в цьому стражданні, одному на всіх, зростає також наша єдність, у якій можна виокремити такі корисні відчуття як: вдячність, бажання допомогти, співчуття та приналежність до однієї великої групи – української нації.
3. Всі українці на разі не мають можливості реалізувати свою агресію, біль і відчуття несправедливості прямо. Адже реальний автор війни ховається десь у бункері, він недосяжний.
Тому багато людей, особливо тих, хто не бере участі у бойових діях, мають знайти інший об’єкт для висловлення своїх агресивних почуттів. Надійним варіантом є ті, кого можна проасоціювати зі справжнім агресором, а саме російськомовні. Але для зменшення кількості конфліктів треба постійно розмежовувати реального винуватця і тих, хто в дійсності ні в чому не винен.
Куди направити агресію?
1. В роботу, трансформувати її в запал для конструктивної праці, будь-яка робота зараз – це допомога економіці країни.
2. Фізичні вправи, будь-які, дуже допомагають розрядити психічне навантаження.
3. Створення дружніх зв’язків з українцями незалежно від мови, адже не тільки мова визначає те, хто перед тобою. Можливість виявити те, що об’єднує дасть можливість проасоціювати співрозмовника з собою, а не з агресором, це зменшить бажання конфліктувати.
Сердечно дякуємо за матеріал Яні Оводневій. Психоаналітик, член Національної психологічної асоціації України
