В одній московській школі перестав ходити на заняття хлопчик, якого просто називали Льова. Тиждень не ходить, два… Телефону в нього не було, і однокласники, за порадою вчительки, вирішили сходити до Льови додому. Двері відчинила Льовина мама. Обличчя в неї було дуже сумне. Хлопці привіталися і боязко запитали:
– Чому Льова не ходить в школу?
Мама сумно відповіла:
– Він більше не буде вчитися з вами. Йому зробили операцію. Невдало. Льова осліп і сам ходити не може…
Хлопці помовчали, переглянулися, і тут хтось із них запропонував:
– А ми його по черзі в школу водити будемо.
– І додому проводжати.
– І уроки допоможемо робити, – перебиваючи один одного, защебетали однокласники.
У мами на очі навернулися сльози. Вона провела друзів в кімнату. Трохи згодом, обмацуючи шлях рукою, до них вийшов Льова з пов’язкою на очах. Хлопці завмерли. Тільки тепер вони по-справжньому зрозуміли, яке нещастя сталося з їхнім другом. Льова ледь промовив:
– Привіт.
І тут з усіх боків посипалося:
– Я завтра зайду за тобою і проведу в школу.
– А я розповім, що ми проходили з алгебри.
– А я з історії.
Льова не знав, кого слухати, і тільки розгублено кивав головою. По обличчю мами градом котилися сльози.
Після відходу хлопці склали план – хто коли заходить, хто які предмети пояснює, хто гулятиме з Льовою і водитиие його в школу. У школі хлопчик, який сидів з Льовою за однією партою, тихенько розповідав йому під час уроку те, що вчитель пише на дошці. А як завмирав клас, коли Льова відповідав! Як всі раділи його п’ятіркам, навіть більше, ніж своїм!
Навчався Льова прекрасно. Краще вчитися став і весь клас. Для того, щоб пояснити урок другу, який потрапив у біду, потрібно самому його знати. І хлопці старалися. Мало того, взимку вони стали водити Льову на каток. Хлопчик дуже любив класичну музику, і однокласники ходили з ним на симфонічні концерти…
Школу Льова закінчив із золотою медаллю, потім вступив до інституту. І там знайшлися друзі, які стали його очима. Після інституту Льова продовжував вчитися і, врешті-решт, став всесвітньо відомим математиком, академіком Понтрягіном.
Не злічити людей, які прозріли для добра.
Довідка:
Понтрягін Лев Семенович – радянський математик, один з найвизначніших математиків XX століття.
Автор – Борис Ганаго, “Дітям про віру”
