Вчителі масово йдуть на пенсію, а молодь не хоче вчителювати через малу зарплату. Педагоги мають шалене навантаження й пережитки радянщини в організації освітнього процесу. Чи можна це змінити і як, та чи буде кому вчити у старшій школі нинішніх першокласників?
Микола Дмитрович вже сімнадцять років виходить зі своєї житомирської дев’ятиповерхівки щоранку о сьомій. Має з собою термос гарячого чаю і трохи часу – 25 хвилин, щоб дійти до рідної 17-ї школи та встигнути підготувати своє робоче місце.
“Не завжди зранку вчитель встигає поїсти, тому беру термокружку”, – розповідає Микола Тарасюк ТСН.Тижню, крокуючи сонним містом.
У будь-яку погоду він іде пішки, адже переконаний: рух – це життя.
Приєднуйтесь до нашої нової групи в ФБ ОСВІТА UA
Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share
“Я продовжую династію вчителів. Моя мама була вчителькою фізичного виховання, тітка викладала хімію, сестра – вчителька історії, дядько – вчитель математики”, – розповідає він ТСН.Тижню.
Крейзі вчитель
Микола Дмитрович викладає інформатику. Настільки вдало, що його учні-старшокласники, навчаючись у школі, працюють в ай-ті-компаніях та самі заробляють.
“За рік з джуніора в ай-ті-компанії учень став мідлом. Це круто! Я завжди граю з дітьми і ми працюємо, як маленька ай-ті-компанія, в якій я менеджер, який роздає чарівних копнячків та навчаю дітей працювати в команді”, – розповідає вчитель.
Навчаючи, програміст-практик ніколи не підвищує голосу. Він перетворює учнів звичайнісінької житомирської школи в переможців міжнародних конкурсів з діджитал-малювання, програмування, робототехніки. Нагороди своїх учнів тримає у класі.
“Він як мій продюсер, – розповідає ТСН.Тижню учениця Єлизавета Малиновська, – знаходить цікаві конкурси, в яких я беру участь”.
“Це – малюнок на конкурс інформатрикс, він відбуватиметься в Мексиці. Я моделюю костюми для майбутнього покоління, яке може жити на Марсі. Я виходжу від всієї України”, – показує дівчинка свої здобутки.
Викладач постійно вигадує заохочувальні трюки. Під час дистанційки роздавав футболки та браслети, створив навіть власний бренд – “Mytrych – crazy teacher from Ukraine”.
“Crazy teacher – бо діти кажуть, що я крейзі, що, маючи багато здібностей і можливостей залишаюся працювати в школі. Тільки навіжений сьогодні все це зможе витримати”, – розповідає Микола Тарасюк ТСН.Тижню.
Найгірше, що в цих словах – купа прихованої вчительської правди і не надто світлий бік школи.
Учительські одкровення
Відкритий до всього нового педагог – чи не єдиний, хто погодився в День учителя відверто поговорити з ТСН.Тижнем про важкі вчительські будні, мізерну зарплатню, шкільну субординацію та… втрату поваги до його професії. Пояснює: вчительські одкровення – табу, якщо не має дозволу від директора чи управління освіти.
“Хто з вчителів пише власні пости, думки? Їх одиниці на всю країну! Це відгомін радянської системи. Є департамент, треба прогнутися і стати на задні лапки. Чому? Хтось боїться, що його звільнять з роботи”, – каже Микола Тарасюк.
Радянщиною також називає вимогу для вчителів носити форму. Мовляв, на свято він у піджаку, але зазвичай – у джинсах та спортивній кофті. І так його важко відрізнити від учнів. Проте – так зручно. “Мені комфортно в таких умовах. І це класно дітям, що я з ними на рівних”, – каже вчитель інформатики.
Та справжня біда освітян – малі зарплати: “Тих коштів, які я сьогодні отримую, не вистачає. Я працюю на трьох роботах. Хоча кажуть про те, що підвищують, підвищують. На 200 гривень? На 50!”.
Зарплата молодого вчителя сьогодні не дотягує п’яти тисяч і становить 4 тисячі 859 гривень. Щоправда, в грудні обіцяють підняти до 5 тисяч 265 грн. Учитель першої категорії отримує 6 тисяч. У грудні піднімуть на 500 гривень. А платня вчителя вищої категорії – 6,5 тисяч, у грудні буде 7. На таку зарплату прогодуватися важко. Тому півтори ставки – практика доволі поширена. Є надбавки за звання, стаж, класне керівництво…
“Йдуть класними керівниками, бо це хоч якась доплата до зарплати… Я також з такої точки зору йшов”, – розповідає ТСН.Тижню Микола Тарасюк.
А навантаження шалене: писати класний журнал, перевіряти особові справи учнів… “Люди перегорають, їх перевантажують роботою. Я в такому випадку йшов у спортзал і лупашив грушу, були такі ситуації. Я не можу свої проблеми переносити на роботу – це не педагогічно”, – каже вчитель.
Однак саме тому в школах уже сьогодні катастрофічно бракує вчителів. Особливо – фізики та математики. Ніхто не хоче вчителювати за 5 тисяч гривень.
ТСН.Тиждень вже два роки поспіль запитує у студентів спеціалізованого педуніверситету, чи хочуть вони працювати вчителем. І відповіді незмінні: “Треба хоча б 10 тисяч”.
Цьогоріч до освітянської спільноти приєднаються 3 тисячі молодих учителів. Водночас як педагогів-пенсіонерів маємо близько 70 тисяч. Щоби зник цей дефіцит, потрібне не одне десятиліття. Тож у голові мам і тат нинішніх першокласників зараз має виникнути одне підступне запитання: “Чи буде кому взагалі вчити їхніх дітей у старших класах!?”.