Як проводять батьківські збори в Європі
Інтернетом гуляє жарт: батьківські збори схожі на зустріч секти – люди розходяться затемна, похмурі, мовчазні й геть без грошей у кишенях.
У країнах Європи комунікація з батьками – це передумова ефективності навчання, а родина учня та її благополуччя не менш важливі, ніж те, що відбувається безпосередньо в школі.
“Нова українська школа” зібрала кілька закордонних прикладів комунікації з батьками та того, як проводяться батьківські збори в деяких європейських країнах.
ІСПАНІЯ
Батьківські збори тут проводяться 3–4 рази на рік. Зазвичай на початку й наприкінці навчального року вони загальні, коли запрошують одночасно всіх батьків.
“Перші збори відбуваються, як правило, протягом місяця від початку навчального року, – розповідає мати двох школярів (10 та 14 років) Ніна Шляхова. – Зустріч призначають у школі або останнім часом через карантин у зумі. Вчитель докладно розповідає про навчальну програму, підручники та зошити, якими діти будуть користуватися, заплановані позакласні заходи. Далі батькам пропонують екскурсію школою: показують, у яких кабінетах вчитимуться їхні діти, де вони проводитимуть перерви, грати, займатися спортом, гуляти”.
В Іспанії діти проводять значну частину дня в школі, але мають двогодинну перерву на обід. У цей час вони можуть лишатися в школі й обідати в шкільній їдальні чи мати вільний час за її межами. З батьками, які лишають дітей на обід у школі, вчитель проговорює загальне меню та вартість харчування.
“Напевно, це єдине фінансове питання, яке порушують на батьківських зборах в іспанській школі, – каже пані Ніна. – Вчитель може запропонувати батькам також придбати додаткові робочі зошити з якогось предмету, але якщо хтось із батьків відмовляється, педагог запропонує дитині інше завдання для навчання разом із класом”.
Приблизно наприкінці першого навчального триместру вчитель запрошує батьків на індивідуальну зустріч.
“Усі комунікації з батьками відбуваються через навчальну платформу школи. Батькам надсилають запрошення найчастіше електронною поштою. Телефонують зі школи рідко, переважно, якщо сталася якась термінова ситуація. Вчитель також ніколи не дає персональний номер: якщо вам потрібно з ним поговорити, треба телефонувати на загальний номер школи, і педагога викличуть або він вам перетелефонує”.
Формат та час індивідуальної зустрічі узгоджують завчасно: можна прийти до школи й поспілкуватися напряму або зустрітися з учителем онлайн.
“На такій зустрічі будуть говорити виключно про вашу дитину. Але не перераховуватимуть її оцінок, адже для цього в кожного учня та його батьків є електронні кабінети. Вчитель на ваше прохання може показати контрольні вашої дитини. Але загальна мета такої зустрічі в іншому – розповісти вам, чим і як живе ваша дитина в школі, коли ви її не бачите. Тут дуже багато уваги приділяється індивідуальним особливостям та здібностям дитини, а педагоги уважно ставляться до того, що відбувається не лише на уроках, але й на перервах – хто з ким і як спілкується, хто в якому настрої прийшов, як навчається та комунікує з дорослими й однолітками”.
Перша частина такої зустрічі присвячена навчальним досягненням дитини. Батькам розповідають, у яких дисциплінах та досягла особливих успіхів, а де потребує допомоги.
“В іспанській школі ніколи не сварять за неуспішність, батькам можуть рекомендувати звернути увагу на те, де дитина потребує допомоги. Але завжди наголошують, що додаткові заняття не потрібні – не можна відбирати в дитини вільний час.
Наприклад, старший син розпочав навчання іспанською вже в середній школі, тобто йому одразу довелося опановувати мову й вивчати нею чимало предметів. Вчитель наголосив на тому, який він молодець, і вони розуміють, як важко йому навчатися нерідною мовою. І попросив дозволу говорити з дитиною додатково на перервах, щоби підтягнути його іспанську. Тобто це не були додаткові заняття, але просто спілкування з дитиною”.
Другою обов’язковою темою для розмови з батьками під час індивідуальних зустрічей є навички соціалізації та комунікації.
“Вчитель розповідає батькам про свої спостереження за дитиною в школі – з ким дружить, як спілкується, чим цікавиться. На основі цих спостережень педагог може дати батькам рекомендації, на що звертати увагу при спілкуванні з дитиною вдома. Іноді в школі батькам видають пам’ятку про правила комунікації з дитиною відповідного віку. Але зворотним боком цієї медалі може бути коректне, але втручання вчителя в життя родини. Наприклад, якщо дитина сумна через сварку батьків, педагог може зателефонувати батькам і порадити не з’ясовувати стосунків у присутності їхньої дитини”.
Підсумкові батьківські збори відбуваються наприкінці навчального року. Відповідно, на них проговорюються результати навчання.
“Можуть, наприклад, розповісти, що навчання йшло не за тим підручником, що планувався, бо дітям він не сподобався. Або про те, що не вдалося реалізувати певні заплановані позашкільні заходи чи зробити натомість щось інше. Жодного списку літератури на літо, жодних завдань. Можуть порекомендувати під час канікул приділити увагу якомусь предмету, але в жодному разі не наполягають, бо переконані, що кожна дитина – сформована особистість, яка потребує підтримки, а не постійного навантаження”.
ФРАНЦІЯ
Загальні батьківські збори у Франції – явище вкрай рідкісне.
“Мої дівчата провчилися тут середню школу, нині одна вже випустилася, а друга – закінчує 10 клас, – розповідає Лариса Малятер. – І за цей час я пам’ятаю лише двоє загальних зборів. Перші були під час вступу в середню школу, коли директор представляв нам класного керівника та викладачів, розповідав про освітню програму, предмети та особливості шкільних правил. Далі кожен з учителів трошки розповідав про те, як відбуватимуться уроки.
Другі збори зазвичай відбуваються на другому році навчання старшої школи, яка називається ліцеєм (10–12 класи). Вони присвячені профорієнтації. Зазвичай перший рік навчання в старшій школі для всіх однаковий – ті самі предмети, кількість годин. А от далі діти діляться на класи за уподобаннями. Хтось уже добре знає, який напрям обрати, – філологію, природничі науки, медицина тощо. Але є й такі, хто не визначилися. Тому батькам пояснюють, які можливості є в обраному ліцеї і які здібності учнів свідчать про їхню схильність до того чи іншого напряму”.
Про призначені збори батьків повідомляють заздалегідь, як правило, електронною поштою або через шкільну платформу. Батьки вільні бути чи відмовитися відвідувати захід. Ба більше, що тут у жодному разі не будуть привселюдно говорити про досягнення чи недоліки в навчанні окремих учнів. Якщо батьки хочуть дізнатися оцінки своєї дитини, кожен має доступ до її електронного щоденника та кабінету на шкільній платформі.
“У французькій школі також є так звані індивідуальні зустрічі з учителями. Щось схоже до наших зборів, коли предметники спілкуються з батьками щодо успіхів їхньої дитини. Але заразом ця зустріч має кардинальні відмінності. Батьків також завчасно попереджають про такий “вечір спілкування”. Він, як правило, триває 2–3 години, причому вчителі лишаються у своїх робочих кабінетах, а батьки разом із дітьми здійснюють із кожним коротке (до 10 хвилин) рандеву. Але переходять вони з класу в клас не натовпом і не хаотично, а за чітким розкладом.
Тобто коли ти отримуєш запрошення на таку вечірню зустріч, ти надаєш класному керівникові перелік учителів, з якими ти би хотів поговорити, а він чи вона вже розробляють розклад відвідання педагогів. У результаті батьки отримують аркуш із таймінгом, наприклад о 18.30 – вчителька математики, о 18.40 – фізики тощо”.
Якщо ж у батьків виникає нагальна потреба поспілкуватися з кимось із педагогів, класним керівником чи директором, вони можуть зателефонувати в школу, і їм призначать зустріч у найкоротші терміни.
“Можна також прийти безпосередньо в школу. Як правило, у школі працює така собі служба допомоги – непедагогічні працівники, які мають вирішувати питання, що супроводжують освітній процес. До них можуть прийти діти, наприклад, якщо їм терміново треба зателефонувати батькам (мобільні телефони в школі заборонені) чи вони не можуть вирішити конфлікт, чи загубили фізкультурну форму, чи запізнилися на урок, чи просто не мають настрою сьогодні – будь-що. Але також ці працівники допомагають і батькам у комунікації з вчителями”.
Навчання в не-приватних школах безплатне, також із бюджету вирішується більшість фінансових питань щодо позашкільної діяльності закладу освіти. Тобто майже всі екскурсії, походи в музеї та театри, реалізація шкільних проєктів тощо не потребують додаткових дотацій від батьків. Винятком можуть бути поїздки на далекі відстані, в іншу країну Європи – тоді батьків заздалегідь попереджають про таку шкільну активність та запитують їхньої згоди на участь дитини.
СЛОВАЧЧИНА
Як країна колишнього соціалістичного табору, Словаччина найбільш схожа до України правилами проведення батьківських зборів.
“Вони відбуваються, як правило, 3–4 рази на рік (мінімум – два). Обговорюються організаційні питання – вибори представників у батьківську раду школи, внески у фонди школи та класу”, – розповідає мати двох учнів початкової школи Зореслава Цибко-Ларчик. За словами словацьких батьків, у середньому внески складають 20 євро на рік у фонд школи та стільки ж – на клас, але раз на пів року. Додатково також батьки щомісячно оплачують групу подовженого дня та обіди на цей період.
Класний керівник також повідомляє про успішність класу загалом та плани щодо позакласних активностей (екскурсій, відвідин театрів, музеїв, поїздки тощо).
“На початку цього навчального року мали офлайн-збори в школі, – розповідає Олена Колмикова, – на яких обговорювали карантинні обмеження, тестування дітей антигенними тестами, використання шкільної інтернет-платформи, нових учителів. Однак, це були не лише формальні батьківські збори, але така собі зустріч спільноти: діти грали в баскетбол, батьки смажили барбекю, і всі спілкувалися”.
“Напередодні зборів, – коментує Любов Демчук, – батьки отримують план майбутньої зустрічі з переліком питань до обговорення: умови карантину в школі, які книжки треба прочитати на канікулах та під час навчання, внутрішні правила школи, умови поїздок та екскурсій. Якщо вчитель бачить, що має донести якусь інформацію до батьків дитини індивідуально, він чи вона можуть зателефонувати, відправити повідомлення в обговорений месенджер, запросити на зустріч”.
Задля оперативного повідомлення батьків про результати навчання дитини використовуються шкільні платформи та додатки. Найбільш поширеним у Словаччині наразі є EduPage. Це інтерактивна хмарова система, призначена для загальноосвітніх шкіл. Нею можуть користуватися всі учасники освітнього процесу. Батьки та діти отримують індивідуальних код доступу в класного керівника.
Тут учитель має змогу лишати записи батькам щодо присутності їхньої дитини на уроці, проводити дистанційне навчання, вести онлайн-уроки, розробляти плани та матеріали уроку, вести електронні журнали та щоденники, залишати учням домашні завдання, проводити тестування та оцінювання. А батьки, відповідно, мають змогу спостерігати за навчанням їхньої дитини.
ФІНЛЯНДІЯ
Батьківські збори, вважають в Асоціації батьків Фінляндії, – не лише спосіб донести інформацію щодо навчання до родини, але й метод залучення батьків до активної комунікації зі школою. Педагогам рекомендують не лише заздалегідь попереджати батьків про час та місце проведення заходу, але і пропонувати теми для обговорення. Натомість батьки можуть також запропонувати питання щодо навчання, що їх турбують.
“У фінських школах 1–3 рази на навчальний рік проводяться так звані батьківські вечори, – розповідає старша консультантка Асоціації батьків Фінляндії Туя Метсо (Tuija Metso). – Вони можуть бути розраховані на всіх батьків, батьків паралелі або одного класу.
На батьківських вечорах обговорюються актуальні теми, що стосуються шкільної діяльності чи навчання, наприклад, методи оцінювання, добробут учнів та послуги соціального забезпечення, підтримка навчання та шкільного навчання чи втручання в булінг. Нині батьківські вечори стають усе більш інтерактивними, а батьки активно залучаються до обговорення”.
Якщо зустріч передбачає заповнення анкет чи відповідей на формалізовані питання, рекомендується не втрачати на це час, а зробити це онлайн заздалегідь. Вчителю також варто звернути увагу на комфортну атмосферу під час проведення зборів, наприклад, розставити стільці півколом або запропонувати на початку коротку вправу на знайомство або розслаблення. Тобто наголошується, що краще, аби атмосфера на батьківських зборах була неформальною.
Початок зустрічі, як правило, – інформаційний, коли вчитель (класний керівник) ознайомлює батьків з основними моментами навчання їхніх дітей – атмосфера в класі, досягнення дитячого колективу загалом, взаємини, гарантія безпеки дітей тощо. Далі батькам пропонують обговорити питання з “порядку денного”, який батьки отримали заздалегідь. Іноді такі обговорення проводяться у формі групової роботи, результатами якої батьки діляться з усіма.
“Приблизно 75% шкіл мають батьківські асоціації, а в багатьох класах є й батьківські комітети. Вони можуть організовувати виїзди, дискусії, соціальні заходи та підтримку однолітків. Навчання у Фінляндії для учнів безплатне, але асоціації батьків або батьківські комітети можуть організувати збір коштів, наприклад, для шкіл табору чи екскурсій. Батьківські асоціації також можуть брати участь у розвитку школи або впливати на прийняття рішень”.
У фінських школах також практикують індивідуальні зустрічі з батьками, де обговорюються успіхи та траєкторія навчання окремої дитини. Вони можуть відбуватися як за ініціативою вчителя, так і батьків і навіть самої дитини. Адже у Фінляндії думка дитини вважається надзвичайно важливою для ефективного навчання. Тому час від часу школа проводить збори батьків разом із дітьми, де теми для обговорення може запропонувати кожен.
Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”
