«Дистанційне навчання показало вчителів «навиворіт»
Легендарний педагог із 60-річним досвідом і автор концепції гуманної педагогіки Шалва Амонашвілі відвідав Київ, щоб поспілкуватися з освітянами. У свої 90 Шалва Олександрович енергійний і життєрадісний — читає лекцію, стоячи три години поспіль, та щиро усміхається, фотографуючись із прихильниками. А в переддень події ще й ходив разом із сином Паатою Амонашвілі на футбольний матч на НСК «Олімпійський» пізно ввечері. Під час зустрічі, яку організувала освітня компанія DEC, «Освіторія» поставила метру кілька ексклюзивних запитань і занотувала мудрі думки з його виступу.
Шалво Олександровичу, як вчитель може зробити дистанційне навчання «живим»?
Дистанційне навчання звалилось на нас, мов сніг на голову. Ми його не чекали, а значить — не готувались. Практичного досвіду теж не напрацювали. Але дещо цікаве дистант нам дав. Раніше суспільство не бачило своїх вчителів. Школи (особливо державні) закриті для відвідування батьками, на уроки їм потрапити — зась. Ви віддаєте дитину до школи, двері за нею зачиняються, і хто зна, що там цілісінький день відбувається. Тож не дивно, що між батьками й вчителями часто виникали конфлікти.
Зараз вчителі стоять обличчям до всього світу — у моніторах гаджетів. І кому не лінь — може подивитись, хто ж він такий, «вчитель моєї дитини». Тож коли я побачив деяких вчителів моєї правнучки — жахнувся, скажу вам чесно. Вона непорушно сидить біля свого екрана, вчитель — біля свого та бубнить без упину щось, абсолютно не замислюючись — його хтось слухає чи ні. Час від часу жбурляє в дітей авторитарні запитання. Я був засмучений, побувавши на цьому уроці. Відчув авторитаризм, нудьгу та зрозумів, чому моя правнучка не хоче вчити математику й каже, що не розуміє предмет. Мушу констатувати, друзі: дистанційне навчання показало багатьох вчителів «навиворіт».
Є люди, яким дистанційне навчання — на руку. Вони мріють закрити фізичні школи та запросити найкращих вчителів фізики, математики, хімії до себе, щоб записати онлайн-уроки та показувати їх усій країні. Діти сидітимуть вдома. Найкращі вчителі навчатимуть їх, відпрацьовуючи на аудиторії правильні техніки. Наочність теж буде пречудова. Та й голос у цих вчителів такий поставлений і приємний. Тож… Навіщо дітям у такому випадку до шкіл ходити? Але я переконаний, що без живого вчителя навчальний процес сильно постраждає.
Якими ж нам бути в нових умовах, вчителі? У тисячу разів цікавішими й емпатичнішими, ніж зазвичай. Згадайте, коли ваші діти дивляться фільми чи кліпи улюблених артистів — вони й на секунду не хочуть відходити від екрана. Повірте, ви теж можете стати не згірш зірки або в рази цікавішим для дітей! Так, це вимушена форма навчання — через екран, але не факт, що це не стане нашою новою реальністю й не буде повторюватися.
Тому, будь ласка, спілкуйтеся з дітьми через екран із душею: «Ну привіт, Марійко! Як твоє життя? Сашо, а що, мама вдома? Нехай також подивиться наш урок, якщо має бажання». Не бійтеся просити допомоги у слухачів ваших уроків: «Діти, мені потрібна ваша допомога із…» Тільки завдяки живій бесіді під час дистанційного уроку він буде «оживати». Ви маєте відчути, що розказуєте захопливо. Що вас хотіли би слухати навіть без картинки.
І ще один маленький секрет: вдягайтеся красиво на онлайн-урок. Подбайте про гарний фон позаду вас. Підготуйте наочні матеріали. Наша техніка дає можливість застосувати найсучасніші методики, тож пробуйте різні, знаходьте своє. Якщо вчитель не використовує всі можливості дистанційного навчання, він стає убогим. І пам’ятайте, що себе теж маєте в цьому процесі берегти. Плекайте ваш голос, бережіть ваше слово, вашу радість спілкування з учнями, примножуйте вашу любов. Ми разом пройдемо це випробування. Тримаймося! Бажаю кожному українському вчителю великого успіху.
Чого не вистачає дітям, схильним ставитись жорстоко до однолітків? Що нам допоможе викорінити булінг у школах?
Мушу констатувати, що за часів мого викладання в школах практично не було булінгу. Пов’язую це з тим, що дорослі робили більший акцент у вихованні на тему дружби. Кожному з дитинства прищеплювали думку, що ставитись одне до одного слід із теплотою, а за потреби — допомогти. Зараз у школах більше непокояться про те, щоб діти всього вивчили побільше, склали на високі бали ЗНО… Отож, знання стають вирішальним фактором. Поведінка й виховання — другорядними. І на останнє у вчителів осліпли очі.
Вчителю, який хоче миру в класі, доведеться провести глибоку роботу. Не одноразову. Треба буде щодня розмовляти з учнями, чому варто плекати дружбу. Деякі учні потребуватимуть допомоги. Вчителю варто їх запрошувати до себе час від часу на розмову й говорити: «Ти дуже добрий хлопчик (дівчинка). Я бачу, як ти вмієш чудово дружити з іншими дітьми». Можливо, ця дитина і не вміє ще дружити, але повірте, чимдуж намагатиметься стати саме такою, якою ви сказали! Виховуйте в дітях дружбу через власний приклад. Радість народжується через радість. Дружба народжується через дружбу, а любов плекається любов’ю. Тільки такий підхід допоможе послабити сумнозвісну підліткову жорстокість. Тож піклуйтесь одне про одного й акцентуйте увагу на вихованні, а не на кількості засвоєних знань. Бо знань можна додати. Довчити щось можна. А ось якщо людина росте невихованою, злісною — це страшно для майбутнього суспільства, друзі.
Шалва Амонашвілі говорив з українськими освітянами про…
…геніїв світової педагогіки родом з України
Світових класиків педагогіки можна нарахувати не більш як 12 осіб. Всі вони приходять до нас не з минулого, а з майбутнього. Трьох світових класиків педагогіки подарувала нашій планеті саме Україна: Костянтин Ушинський, Василь Сухомлинський, Антон Макаренко.
…що є школа і хто такий Вчитель
Казино — заклад, ресторан — заклад… Тож мені сумно, коли школу називають «навчально-виховним закладом». Хочу, щоб ви запам’ятали: у перекладі із санскриту школа — «драбина». І ця драбина — для духовного сходження людини. Ми будуємо заклад і називаємо його «школа» тому, що немає іншого слова. Насправді Школа в Учителі. Ну а Вчитель у перекладі із санскриту — «душа», «дарувальник світла». Перевірте себе, дорогі мої колеги, — у класі ви говорите про свій предмет чи даруєте світло?
…як вчителям знаходити спільну мову з батьками
Будь ласка, не озвучуйте батькам «доноси» на їхніх дітей: «Навчається погано», «Не робить те і те», «Не розуміє…», «Його неможливо навчати/виховувати». Усе це — не теми для розмов із батьками. Навпаки, посилайте батькам віру, що їхня дитина — розумна. Якби я був директором приватної школи, де педагог вів би такі бесіди, одразу розпрощався б із таким спеціалістом: «Вибачте, але на вас чекає інша школа». Отож, шукайте спільну мову з батьками, дорогі вчителі. Дружіть із ними, щоб перетворити школу із «закладу» на Дім.
…чому не варто казати «Ми готуємо дітей до життя»
Запитайте себе: «Навіщо я навчаю? Чи той я вчитель, який потрібен дітям?» Виховуйте в кожній дитині відчуття, що вона потрібна світу. Але не кажіть «Ми готуємо дітей до життя». Це неможливо! І ось у чому річ: коли ви говорите цю фразу — неначе переконуєте дітей в тому, що зараз вони не живуть, а лише готуються. Наша висока місія — виховувати в дітях життя за допомогою самого життя.
Знання бувають «мертві» і «живі». Якщо ви даєте теорію і кажете розв’язати задачу — це «мертве» знання. Діти його дуже швидко викинуть із голови. Давайте «живе» знання. Тільки наше ставлення до знань робить їх «живими». Ще один важливий момент: не хизуйтеся стажем викладання. Адже справжня ваша гордість — досвід і постійне оновлення знань.
…чого найважливішого позбавлені сучасні педагогіка й школи
Ще Ушинський сказав: «Істинно гуманна педагогіка є виховання духа людського». От скажіть, а у вашій школі звертають увагу на дух і духовність чи основний акцент — на предметах та ЗНО? Хочу вам процитувати й фразу Антона Макаренка з його листа, яка відгукується моєму серцю: «Всі схиблені на матеріалізмі! Але забувають, що у людини є душа».
Друзі, сучасні школи страждають від бездуховності. І це чи не найбільша їхня втрата. Дітей навчають премудростей науки, ігноруючи принципи духовності. Що є духовність? Інше буття людини, окремий вимір її свідомості. Що є дух? Це безсмертна сутність нас. Але людське бажання колекціонувати матеріальні блага — невгамовне, і за цим заняттям ми геть забули про дух. Виховуйте у своїх дітях духовність. Ростіть дитину, наче вона — шедевр і найцінніший скарб для цього світу. Навчайте премудрості самовдосконалення. Адже самовдосконалення — важлива частина духовного життя.
Аксіоми гуманної педагогіки
- Доброта виховується добротою
- Любов виховується любов’ю
- Чесність виховується чесністю
- Спокій виховується спокоєм
- Краса виховується красою
- Повага виховується повагою
- Радість виховується радістю
