І. Большакова: оцінювання має різні цілі, тому має бути різним
Успішне оцінювання є результатом тристоронньої дії: оцінювання вчителя, однолітків і власного
Автор: Інна Большакова, методист.
Ви знаєте, що ви саме зараз вже оцінювали, чи починати читати допис, чи ні?
Ви прочитали перші слова й оцінили, наскільки вам потрібно продовжувати читання.
Ми завжди щось оцінюємо: смак кави зранку, схід сонця, репліки співрозмовника – і робимо висновки й вибори.
У процесі навчання ми також весь час оцінюємо: заплановано чи спонтанно, нав’язливо, здійснюючи формальні процедури, чи ненав’язливо (непомітно для учнів), для покращення навчання чи для звіту перед інстанціями і батьками.
Оцінювання у школі має різні цілі. Саме тому воно має бути різним.
Три цілі оцінювання у школі
1. Оцінювання ДЛЯ навчання або формувальне оцінювання.
Постійно. Це оцінювання відбувається постійно: на кожному уроці, на перервах (якщо ви спостерігаєте за поведінкою), поза межами класу, коли оцінюєте роботи після уроку і даєте зворотний зв’язок письмово чи надиктовуєте на диктофон (це ноухау! ділюсь!).
Зворотний зв’язок. Зворотний зв’язок може бути описовим (коли ви просто описуєте, що зробив учень) чи оцінювальне судження (коли ви не просто констатуєте певні факти, а й оцінюєте їх за певними критеріями). Або у іншому вигляді, наприклад, як миттєвий скрін розуміння поняття, проблеми тощо. Є різні види зворотного зв’язку.
А ще зворотний зв’язок має бути дієвим. Тобто кожний учень / учениця мають розуміти, що робити далі, щоб покращити свої результати. А вчитель має розуміти, як змінити підходи до навчання, якщо ті, що є, не допомагають досягти потрібного результату класу чи окремим групам учнів.
Підтримка, віра в дитину і конкретні рекомендації щодо покращення роботи – результат формувального оцінювання. Головне – дайте шанс досягнути найкращого можливого результату всім учням. Змініть власну практику викладання, якщо така, яка є, не працює.
Формувальне оцінювання – оцінювання для навчання у вигляді різноманітного зворотного зв’язку, який дає інформацію / дані про досягнення результату навчання у процесі навчання і містить пропозиції вчителя і учня щодо його покращення.
Важливо: є різні інструменти формувального оцінювання. Вони не всі є часозатратними. Потрібно використовувати їх у системі: часозатратні і не дуже.
2. Оцінювання ЯК навчання, або самооцінювання, взаємооцінювання та інше оцінювання (інформації, думок, почуттів тощо) у процесі навчання.
Навчаємо оцінювати. Ідея: навчити дитину оцінювати, (і обов’язково вчити оцінювати свої власні сильні і слабкі сторони при навчанні, власний процес мислення) Як я краще засвоюю матеріал? Що мені потрібно зробити, щоб я зрозумів правило? Як я найкраще запам’ятовую? Як мені легше сконцентруватися? Як я думаю?
Важливо: дитина має зрозуміти, як вона має використовувати знання про свої особливості навчання надалі. Також важливо вчити дітей порівнювати свої результати з критеріями, шукати те, що можна покращити, і обдумувати способи для покращення результату.
У різних країнах оцінювання ЯК навчання (самооцінювання / взаємооцінювання) розглядається або як окрема позиція, або у складі формувального оцінювання (бо воно за сутністю має сприяти покращенню навчання і досягненню вищого результату).
Виокремлення такого виду оцінювання в самостійний кластер мені здається все ж доречним, оскільки роль вчителя у такому процесі є іншою.
Успішне оцінювання – це результат тристоронньої дії: оцінювання учителя, однолітків і власного.
3. Оцінювання навчання / підсумкове оцінювання. Головне: ми визначаємо рівні успішності дітей для звітності перед батьками, інстанціями у першу чергу, для дитини в останню чергу, особливо в початковій школі. Позначаємо ці рівні буквами, цифрами, словами. Наші ігри з буквами, цифрами, наліпками, смайликами різного ступеня посмішок – це поділ на групи за успішністю / поведінкою. Сформовано / формується – це також поділ за рівнями, тобто рівневе підсумкове оцінювання. Визначаються два рівні. Говорити про формувальне і виводити рівні некоректно, на мою думку.
Про смайлики. Ми сигналізуємо дітям: ти успішний – веселим смайликом, а ти – лузер – сумним. І пишемо під сумним смайликом: «Треба попрацювати / тренуватися / досягати». Уявляю, як після отримання сумного смайлика, веселий гурт дітей щасливо летить досягати і тренуватися.
Звісно, ми не можемо обійтися без констатації фактів успіху наших дітей за рівнями за певний період часу, і рівні нікуди не дінуться. Не варто від цього відмовлятися. У цьому також є певний сенс. Оцінюючи роботи дітей, ми зіставляємо їх з критеріями, за якими і визначається рівень робіт. При рівневому оцінюванні ми порівнюємо досягнення дітей. А варто концентруватися на їхньому поступі.
Питання, чи потрібно весь час використовувати рівневе оцінювання (ділити дітей на кластери)? Як ми звикли робити? Може, дати зворотний зв’язок? Бо вмикати постійне червоне світло на дорозі тим дітям, академічні успіхи яких за певних обставин виявляються гіршими – не кращий варіант.
І чи дійсно постійне зелене світло теж корисне? Навчальний поступ успішних дітей настільки потужний на початку, і їх стартові можливості настільки блискучі, що наші позитивні оцінки не прискорюють їхній поступ, а гальмують. Навіщо досягати, якщо я і так ок?
Варто використовувати рівневе оцінювання для окремих видів робіт, тематичного і семестрового оцінювання, але під час вивчення теми – формувальне.
Запитань про оцінювання багато. Будемо на них шукати відповіді. Можна використовувати ті інструменти, які вже розроблені, і створювати нові.
Головне, щоб усі зрозуміли (учні, батьки, вчителі), що оцінювання у школі для має бути корисним для навчання кожної дитини. І, пам’ятаючи про мотивацію у вигляді бально-наліпкових символів, ми не забували про інший бік медалі – демотивацію. Бо односторонніх медалей не існує. А створення конкурентного середовища у класі не сприяє розвитку співпраці (яку так широко рекламують і декларують на паперах) Це як гра в кальмара: хтось має померти.
P.S. Я розумію, наскільки нова система оцінювання ресурснозатратна, особливо, коли не налаштований процес, але поступ «маленькими кроками» має відбуватися, бо, змінюючи навчання і не змінюючи підходи до оцінювання його результатів, ми не досягнемо результатів.
Я розумію, що вчителям суперскладно. Підтримую, чим можу.
Три цілі оцінювання вказані як пріоритети з оцінювання у багатьох країнах світу.
