Сьогодні часто можна почути з уст батьків звинувачення системи, школи, вчителів у неналежному викладі шкільної програми, що вбиває бажання у дітей до навчання.
Але ж є діти, які успішно закінчують школу і стають студентами найпрестижніших вузів. І є, звичайно, й такі, яким не під силу шкільна програма. Чому так стається? Де криється причина успішності й неуспішності учнів.
Власними думками з цього приводу ділиться вчителька-пенсіонерка, яка усе своє життя присвятила дітям.
Щоб виправити ситуацію, більшість батьків вважають винною систему освіти і бажають її змінити. І ніхто з них не звинувачує передовсім себе, як першу інстанцію, звідки дитина повинна отримувати мотивацію для навчання. Батьки вважають, що їхня місія у вихованні дитини зводиться до належного забезпечення і спорядження дитини в школу, де її повинні навчити усього, починаючи від виховання і закінчуючи навчальною шкільною програмою.
Якщо у сім’ї нема культури читання книжки, то школі важко прищепити таку любов.
Якщо дитину у сім’ї не навчили етикету поведінки, то вона буде поводитися так, як це заведено у сім’ї.
Якщо у сім’ї панує любов, то дитина нестиме цю любов у середовище, у якому вона перебуває, наразі школу. Якщо вдома панують інші почуття, то дитина відповідно керуватиметься ними. І жодна школа не зможе закласти дитині те, що мали дати ви, батьки.
Якщо у сім’ї заведено говорити нецензурною мовою, то ваша дитина спілкуватиметься так само навіть з учителем.
Якщо батьки не цікавляться успіхами своїх дітей, то у дітей не буде мотивації до навчання.
Якщо батьки не визначать пріоритети в заняттях дитини, то вона без найменшого докору просидить цілий день у телефоні чи комп’ютері.
Якщо дитина не випускає з рук телефона чи комп’ютерної мишки, то така дитина не буде успішним учнем. Ба більше – доброю, слухняною дитиною.
Кожна школа прагне мати успішних і вихованих учнів, якими вона буде гордитися.
Поки батьки не виконують своїх обов’язків, доти нічого не зміниться у системі освіти.
