6 кроків створення сильної навчальної спільноти при тривалому дистанційному навчанні.
У традиційному офлайн-класі є деякі стандартні практики, які більшість учителів використовують для згуртування колективу. Переходячи до навчання в інтернеті, ці стратегії рідко можна відтворити ідеально – пише вчителька історії Лея Генрі (Індіанаполіс, штат Індіана, США) на порталі Edutopia.org.
За роки свого онлайн-викладання я виявила, що соціальну культуру колективу можна будувати в інтернеті – але вона вимагає інших стратегій, заснованих на довірі, повазі та відповідальності. Ось кроки, які я використовую для створення міцної спільноти у віртуальних класах.
Розпитайте учнів – і придумайте завдання на основі їх відповідей
Побудова спільного віртуального простору неможлива без виховання культури зацікавленості, співпереживання, довіри.
Іноді, окрім навчальних тем, поставте учням такі особисті запитання:
«Чим ти найбільше пишаєшся?»
«Що тебе мотивує робити те чи інше?».
Культура зацікавленої довіри живиться завданнями, цікавими для учнів (скажімо, ви знаєте, що група учнів дивиться такий-то серіал – і придумуєте завдання, з ним пов’язане: всі будуть у захваті!).
Аби розробити подібні завдання, вам допоможе інформація саме з таких опитувань.
При цьому ані з боку вчителя, ані з боку співучнів є неприпустимим іронізувати над відповідями на особисті теми. Віртуальний клас мусить бути безпечним місцем.
Стимулюйте створення спеціальних фотопроєктів у групах класу в соцмережах
Створіть фотоальбоми в групах класу в соцмережах під заголовком «Фото того, що я найбільше ціную».
І нехай учні надсилають для цього альбому свої відповідні фото.
Якщо ви модеруєте ці групи, одразу наголосіть, що учні будь-коли матимуть змогу замінити ці світлини, коли зміняться їхні особисті цінності, що стояли за цими фото.
А найкраще – організовуйте дистанційно різні челенджі – і викладайте фото в тих-таки групах класу в соцмережах. Або запропонуйте придумати ідею челенджу самим учням.
При всіх цих активностях перш за все донесіть до своїх учнів, що вони важливі для вас і важливі один для одного.
Коментуйте усні відповіді на особисті теми, коментуйте фото з челенджів Одне слово, стимулюйте і підтримуйте віртуальні діалоги у вашій спільноті. Увага: порада коментувати стосується лише акаунтів навчальної спільноти. Натомість фото з особистих акаунтів учнів учителю краще не коментувати – це вже буде зайвим вторгненням «школи» у позашкільний особистий простір учня (втім, тут є свої винятки).
Розподіліть допоміжні ролі, «посади», між учнями
Мені подобається розбиття віртуального класу у відеопрограмах, щоб дозволити самим учням спільно стежити за обговоренням чи аналізом історичної події, на яке учням дається 2 чи 3 хвилини і для якого ми домовляємось про певні правила.
Я призначаю в цьому дистанційному ток-шоу такі ролі, як «наглядач за дотриманням правил» і «наглядач за дотриманням часу». А також запроваджую документ зі спільним доступом, і ще один призначений учень заносить туди протокол обговорення.
Так учні несуть відповідальність за внесок у навчальну роботу, виховують повагу один до одного, слухають і реагують не лише вчителя, а й співучнів (щоуроку різних), які сьогодні «керують» ними.
Ця проста стратегія також вибудовує сподівання кожного, що й він урешті опиниться у важливій ролі ведучого ток-шоу і водночас керівника самоврядування на уроці.
Говоріть з учнями про тайм-менеджмент домашнього навчання
Учнів багато що відволікає, коли вони працюють з дому, особливо, із заміського котеджу. Вони можуть випадково пропустити онлайн-конференцію, бо не дивилися на годинник і не поставили звукових нагадувань. Або можуть погано розподілити денний час і не зробити завдання.
Ви можете допомогти їм розвинути деякі основні навички управління часом. Учням від шостого чи сьомого класів, продемонструйте, як використовувати функцію того чи іншого електронного календаря, застосунку. Або допоможіть їм скласти свій календар на їхньому найбільш використаному ґаджеті.
Якщо ви даєте деяким учням спільний проєкт, запропонуйте кожному з них поставити відповідні позначки в їх календарях для кожного етапу цієї роботи – так вони взаємно контролюватимуть одне одного.
Встановіть правила стимулювання учнів (поза оцінюванням)
Якщо ви вже розпочали свій онлайн-курс, проведіть інвентаризацію того, що відбувається чи що не відбувається. Задайте собі такі питання, як:
Чи всі учні з’являються на онлайн-конференції?
Чи всі взаємодіють з матеріалами, які я надаю?
Чи відображає робота учнів цілі курсу?
Наскільки регулярно кожен спілкується зі мною?
Якщо всі, здається, працюють, продовжуйте робити те, що ви робите. Але якщо ви виявите, що хтось в онлайн-класі не зосереджений на навчанні – сплануйте систему заохочування, яка призведе до цього.
Оцінювання – далеко не єдиний інструмент заохочення/покарання. І ви це чудово знаєте.
Якщо ж ви створюєте майбутній курс, який не розпочався – тоді доцільно визначити культуру заохочення і стимулювання, яка вам до вподоби, і вже на її основі розробити план курсу.
Домовтеся про дотримання правил
Спільні угоди важливі, оскільки допомагають учням довіряти вчителю, дають точку опори.
Тут є такі чотири етапи:
Після створення правил навчальної культури використайте сеанс навчання в прямому ефірі, щоб розказати і погодити з учнями свої правила такого навчання.
Починайте і закінчуйте заняття легкими короткими нагадуваннями про спільні угоди між вами і учнями – це важлива запорука побудови спільноти.
Частина правил може бути гнучкою – з нюансами, які окремо оголошуються для кожного заняття (наприклад, у мене свої правила є у згаданих «ток-шоу»: обговореннях учнями історичних подій).
Іноді пропонуйте учням самим визначати, наскільки добре вони виконували угоди.
Висновок
Наостанок сформулюю методичний принцип:
Розробка спеціальної тімбілдингової стратегії для власної дистанційної навчальної програми – це ключ до створення справжнього навчального співтовариства. А в такому співтоваристві ефективність навчання значно вища.
