facebook

Все для дітей: вчитель використовує 3 телефони, 2 планшети і 2 ноутбуки, а уроки проводить навіть у метро

45 хвилин за партою – давно минуле століття, переконаний вчитель української мови Олександр Черкас.

Три телефони, два планшети, два ноутбуки і додатковий планшет для проведення дистанційних уроків. Креативний та прогресивний вчитель української мови Олександр Черкас – один із небагатьох вчителів, який впорався із дистанційною освітою на 12 балів. Це й не дивно, адже на відміну від багатьох колег, має справжній арсенал гаджетів. І майже всі використовує в роботі з учнями. Його дистанційний урокдля старшокласників став найкращим на міжнародному конкурсі. Олександр каже – може проводити уроки будь-де – в коридорі, на вулиці, в метро, в автобусі, і навіть в туалеті.

А ще – він автор соціального проєкту «Цькування за…цькувало», який покликаний допомогти вчителям боротися з булінгом.

Журналісти «Всеосвіти» поспілкувалися з молодим вчителем, аби дізнатися, чи дійсно велика кількість гаджетів – запорука успіху дистанційного навчання? І що потрібно вчителю, аби мати змогу проводити круті та сучасні уроки онлайн?


Олександр Черкас – креативний вчитель, який не бачить жодних перешкод, аби навчати дітей дистанційно. Каже, мати велику кількість пристроїв – то дуже зручно. Але найголовніше – не їхня кількість, а бажання самих учнів та учениць вчитися.

Мати багато пристроїв зручно. Це дозволяє залучати максимальну кількість інформації: щось замінює камеру, на іншому – конспекти, ще на іншому презентація тощо. А ще це трохи зменшує ризик того, що через якийсь технічний збій ти можеш втратити зв’язок з учнями. Під час цьогорічного дистанційного навчання використовував усе, що було: телефони, планшети, ноутбуки. Усі девайси ефективно допомогли під час організації дистанційного навчання. Але найдієвішим виявився смартфон, який став надійним помічником-асистентом,  – розповідає Олександр.

На його думку, 45 хвилин за партою – давно минуле століття. Сучасна учнівська молодь вже давно потребує різноманітних форм та методів у вивченні шкільних предметів, адже важко тримати увагу на одній формі викладу тривалий час.

Чтайте також:  COVID-19 не є професійним захворюванням вчителів, - МОН

Він розповідає, що будь-який урок можна легко провести дистанційно, приміром, у форматі проєкту, квесту, інтегруючи вивчення декількох предметів одночасно. При цьому, дитина не обов’язково повинна сидіти весь за час за партою чи монітором:

Вчителів та учнів ніхто не готував до карантину. У жодному педагогічному університеті, в жодному посібнику немає розгорнутих інструкцій щодо тривалого дистанційного навчання. Звичайно, багато педагогів розгублені в такій ситуації. Але все одно, рано чи пізно їм би довелося рахуватися з вимогами часу, зокрема з тим, що гаджети змінюють освіту та сприйняття дітей. Насправді, кількість гаджетів не важлива. Це моя особиста, так би мовити, методика і я не намагаюся її нав’язати іншим. Звичайно, маючи один потужний гаджет, можна залучати багато різних програм, але тоді більше думаєш про те, коли вчасно натиснути правильну комбінацію кнопок, а не про тему уроку.

Майже кожна друга дитина проводить багато часу у соцмережах. Боротися з цим не варто, треба лише направити її  у правильне русло, переконаний вчитель. Тому ще з самого початку своєї учительської кар’єри, він вирішив потоваришувати з інтернетом та зробити його ментором у вивченні предметів.

Соцмережі я використовую з освітньою метою. Наприклад, Інстаграм допомагає мені проводити онлайн-опитування, тестування, прямі ефіри тощо. Я можу це робити будь-де: в туалеті, у ванній, на кухні, в метро, в автобусі, в заторах. Головне, щоб був як мінімум мобільний інтернет і бажання. Впевнений, щоб бути на одній хвилі з дітьми, варто кожному педагу мати сторінку в інстаграм. Повірте, там є багато корисного. І ви зрозумієте, чому діти проводять там багато часу, а не сидять спокійно за партою 45 хвилин. Бо на деяких уроках їм нудно.”

Олександр зізнався, що під час карантину мав деякі проблеми із стаціонарним провайдером, тому користувався мобільною мережею, якої цілком вистачило для проведення уроку.

Так, у Києві, можливо, не так поширена проблема з інтернетом, як у невеликих містечках. Але в такому разі варто працювати над форматами завдань та веденням занять, що сприятимуть стимулюванню самоосвіти для учнів і учениць. Це вже давно активно розвивається в Європі, – підсумував вчитель.

Джерело.


Повернутись вверх