Вражаюче відкриття зробив математик Деніел Менсфілд з Університету Нового Південного Уельсу (Австралія). Він вивчав глиняну табличку, виготовлену у Стародавньому Вавилоні.
Деніел Менсфілд працював із глиняною табличкою Plimpton 322. На ній він виявив запис класичної “піфагорової трійки”. Артефакту приписують вік у 3800 років, тоді як Піфагор, який завжди вважався винахідником цього інструменту тригонометрії, жив 2500 років тому. Це означає, що сам принцип відкрили ще задовго до цього.
Піфагорова трійка
У Стародавньому Вавилоні, який існував ще за тисячу років до Піфагора, була шістдесяткова система числення. Вона мала основу 60 і була зручна для астрономічних і релігійних цілей. Проте для точних математичних обчислень вона не підходила.
Зокрема, з її допомогою можна записати тільки кілька піфагорових трійок. Автор таблички Plimpton 322 саме це й зробив. А автор іншої спорідненої з нею таблички, Si.427, якій не менше 3500 років, перетворив ці знання в практичний інструмент для потреб стародавньої геодезії.
Науковці назвали “прото-геометрією” – інтуїтивним, але глибоким розумінням суті обчислень, які було важко уявити через тодішню примітивну писемність і системи обчислень.
Вважається, що Si.427 була шпаргалкою геодезиста для обчислення сторін при розмежуванні ділянок землі. У ті часи саме почали з’являтися приватні земельні наділи, і людям було важливо знати, на чиїй ділянці буде рости дерево або стояти колодязь.
Піфагор же разом зі своїми однодумцями винайшли геометрію як науку. Теорема гіпотенузу і катети прямокутного трикутника породила ті самі піфагорові трійки. Потім придумали синус, косинус, тангенс і формули для їх обчислень. Все це має фундаментальне значення і актуально й до наших часів.
