У Сінгапурі роль дошкільного виховання визначають як підготовку дітей до навчання впродовж життя. Там педагоги уважно спостерігають за кожною дитиною, щоб створити навчальну програму, що найбільш відповідатиме її здібностям та потребам. Чого навчають дошкільнят Сінгапуру
У дошкільному стандарті Сінгапуру прописано, що діти мають отримувати задоволення від спостереження за довкіллям та пізнання світу. Адже малечі подобається все вивчати. І на цих природних здібностях має ґрунтуватися освіта.
Перш за все діти в садочку цієї країни мають почуватися щасливими, адже без цього не може йтися про результативне навчання.
Так, бажаними результатами дошкільного навчання стандарт називає:
міцні моральні та соціальні цінності;
уміння працювати та грати з іншими;
позитивна Я-концепція (тобто самоусвідомлення) та впевненість;
сильна цікавість до речей довкола дітей;
здатність ефективно спілкуватися англійською та рідною мовами;
фізичний контроль та маніпулятивні навички (фізичний розвиток, відчуття тіла, уміння ним керувати та навички самообслуговування);
позитивне ставлення до здорового способу життя;
позитивні сімейні цінності та міцні зв’язки з громадою.
Головна ціль садочків у Мінгапурі – навчати дітей думати, а навчання спрямоване, насамперед, на розвиток мовленнєвих навичок, здатність аналізувати інформацію та усвідомлення своїх почуттів і потреб.
Принципи дошкільної освіти у Сінгапурі
Цілісний підхід до розвитку та навчання
Там вважається, що кожна дитина потребує індивідуального підходу до розкриття її потенціалу, на основі чого має відбуватися ефективне раннє навчання.
Так, діти дошкільного віку у Сінгапурі набувають досвід у шести основних галузях:
естетика і творче вираження (діти мають змогу виражати свої почуття та ідеї),
екологічна обізнаність (діти спостерігають найближче оточення та вчаться робити висновки),
мова та грамотність (там популярні рольові ігри спів, римування та читання, а також занурення в багате мовне середовище),
розвиток рухових навичок (адже призводить до стимуляції та розвитку мозкових функцій),
математика (діти вчаться використовувати символи, цифри, назви фігур тощо),
самосвідомість (розуміння та дотримання цінностей та правил суспільства, але й індивідуальні потреби, амбіції та прагнення кожної дитини).
Комплексне навчання
Діти дошкільного віку не розрізняють навчання за дисциплінами, вони віднаходять нові знання. Тож навчання має бути інтегрованим та міждисциплінарним, що дає змогу розуміти не лише окремі теми, але і їхній взаємозв’язок.
Активне слухання та підтримка
Увага дорослих до дитячих зацікавлень, потреб та інтересів замість заповнення робочих зошитів чи повторювання вправ.
Окрім того, дошкільнята мають відчувати задоволення та незалежність, вивчаючи нове. Очікування та вимоги дорослого мають спиратися на індивідуальні особливості дитини. Вихователь лише скеровує роботу, дитина шукає та може робити помилки.
Навчання через взаємодію та гру
Уважне слухання, розуміння та співпереживання – основа взаємодії. Причому стосується вона всіх: діти вчаться слухати однолітків та дорослих і висловлювати свою думку, а дорослі повинні уважно ставитися до думок вихованців.
Ще один хороший інструмент для розвитку дитини та стимулювання її творчих здібностей – гра. Вона допомагає робити вибір, виражати почуття, вдосконалювати знання мови тощо.
Чого навчають дошкільнят
Усе починається з індивідуальності дитини. Навчання малечі не пришвидшують та не вимагають від усієї групи виконувати завдання на одному рівні. Там не можна порівнювати дитину з іншими.
Ввихователі повинні спостерігати за дитиною, щоби своєчасно реагувати на особливі освітні потреби та складнощі в навчанні в разі їхньої появи.
Вихователі повинні створити таке середовище, де діти почуваються захищеними та цінними і включені в навчання. Дітей можна та потрібно заохочувати ставити запитання та ризикувати.
Навчання стає ефективним, коли дорослий:
планує заняття, яке буде актуальним, творчим і обов’язково приємним для дитини;
використовує випадкові можливості для навчання та пояснень;
може пояснити дитині мету заняття;
використовує різноманіття мови для спілкування з дитиною;
підтримує дитину та мотивує її навчатися;
бачить навчання, мінімум, на крок уперед.
Окрім того, важлива співпраця вихователів з батьками, обмін досвідом та спостереженнями. Так, дорослі працюють разом над розвитком потенційних можливостей дитини та ефективністю навчання загалом.
