Школа без насильства: що варто зробити, щоб створити дітям безпечне освітнє середовище
Інформує Всеосвіта.
Професійним обов’язком вчителя є навички та вміння працювати в умовах стресу та давати раду з дітьми, які випробовують особисті кордони.
Узакладах освіти досить часто школярі можуть стикнутися з негативними проявами від своїх однолітків або дітей старшого віку. Це може бути булінг, кібербулінг, насильство тощо. Відповідно такі дії не можуть не турбувати освітян та батьків. Щоб захистити, убезпечити та запобігти наслідкам впливу несприятливих чинників на дитину, потрібно створити безпечний освітній простір.
Про те, що потрібно зробити, аби школа для дитини стала безпечною, розповіла народна депутатка України, ексзаступниця міністра освіти та науки Інна Совсун для УП Життя.
Я мама, і в мене холоне кров, коли я думаю про всіх дітей, яких у школі принижують, ображають, можуть вдарити чи штовхнути, не надати медичну допомогу, травмувати чи зґвалтувати. А найстрашніше – зробити це можуть люди, які мають дитину навчати, підтримувати та захищати – вчителі. Хочу одразу наголосити – у жодному разі я не маю на увазі, що всі вчителі – жорстокі монстри, які травмують дітей, – наголошує Совсун.
За словами нардепки, такі випадки непоодинокі, і останнім часом, завдяки соцмережам, вони стали масово потрапляти у національні ЗМІ. Інна Совсун зазначає, що дуже страшно, коли система не реагує на них адекватно і не може гарантувати безпеку дітей.
Єдине можливе рішення – добитися негайного та дієвого реагування на психологічну та фізичну жорстокість щодо дітей на рівні закладу освіти.
Нормативні образи, знущання та приниження дітей, не кажучи про фізичне насильство, – заборонені, і якщо педагог вдається до таких дій, йому чи їй за порушення посадової інструкції можуть оголосити догану або звільнити.
Як зробити так, щоб школа стала безпечною для дитини?
1. По-перше, необхідна просвіта.
Потрібно, щоб суттєво більше уваги під час підготовки до роботи в Новій українській школі та у системі професійного розвитку вчителів приділялося навичкам ненасильницької взаємодії з дітьми. Адже навички та вміння працювати в умовах стресу та давати раду з дітьми, які випробовують особисті кордони, – це професійний обов’язок вчителів.
Просвіта потрібна також учням та їхнім батькам. На жаль, з насильством діти стикаються і вдома. Навряд чи батьки, які самі принижують чи б’ють дитину і називають це виховними заходами, стануть на захист своєї дитини, якщо подібні дії повторить учитель.
2. По-друге, варто збільшити спроможність офісу освітнього омбудсмена.
Більше фахівців, які даватимуть раду скаргам та допомагатимуть школам захищати права учнів та вчителів можуть допомогти, допоки самі заклади розвивають внутрішні процедури, які б дозволяли обходитися без стороннього втручання.
3. По-третє, важливо встановити відповідальність за бездіяльність керівництва школи у разі якщо психологічне або фізичне насильство щодо дитини було доведене, а адміністрація не вживала заходів, хоча й знала про нього.
Навіть якщо батькам або учням здається, що писати скаргу директору на неетичні або незаконні дії вчителя немає сенсу, це важливо зробити, щоб у разі подальшого розслідування адміністрація не лишилася безкарною, – зазначила Інна Совсун.
Діти, яких били, принижували та ображали, зазнають травм на все життя, вони продовжують боятися світу або спілкуватися мовою насильства. Саме тому таким дітям варто забезпечити дитинство, вільне від образ, принижень та болю.
