Ігри та вправи на розвиток мовлення дошкільників з особливими освітніми потребами
Інформує Всеосвіта.
У логопедичній, педагогічній літературі є велика кількість різних прийомів, які нам пропонують автори, і серед всієї цієї інформації досить важко знайти саме те, що підходить як інструментарій для роботи з певною дитиною. Тож сьогодні дефектологиня, практична психологиня Тетяна Здравчева розповість нам про нові завдання, вправи, які вже апробовані в її практиці і довели свою ефективність.
Чистомовки
Чистомовка — це ритмічний, римований мовний матеріал, який містить слова, склади, звуки, які є різними за складністю вимови.
З раннього дитинства у нас є тяжіння до римованих рядків (віршів, пісень). На думку деяких спеціалістів це пояснюється тим, що їх основою є ритм, який дуже схожий на биття серця, і дитина підсвідомо шукає його в оточуючому середовищі. Саме тому чистомовки є дуже ефективним прийомом для розвитку мовлення дитини.
Окрім того, у дітей ще недостатньо сформована мотиваційна сфера, та інструкції до тієї чи іншої гри не спрацьовують, тож ігри з опорою на зоровий матеріал є необхідними в скарбничці кожного педагога.
Як працювати з чистомовками?
Спікерка звертає увагу на те, що перед роботою з чистомовками варто зробити з дітьми певні артикуляційні вправи, а лише потім починати практикуватись.
Для маленьких дітей варто використовувати чистомовки з опорою на картинки. Спочатку ми показуємо їм картинку та повільно, чітко промовляємо її, перекладаючи картки одна за одною.
Наприклад: “Да-да, вилилась з відра вода”. “Цю-цю, треба нам знайти вівцю”, “Ню-ню, сидимо біля вогню”.
Варто звертати увагу на те, що дітям легше вимовляти склади з м’яким звуком, тому спочатку ліпше обирати саме такі картинки.
Гра на мовне дихання
Суть цієї гри полягає в тому, що дитина має задути легкий тенісний м’ячик у ворота.
Не у всіх дітей це виходить одразу, проте коли вправа вже засвоєна, ми можемо змінювати ворота і брати вже менші.
Голосні та тихі звуки
Спочатку вчитель просить голосно вимовити великі кружечки як склади або звуки. Тут ми працюємо над діафрагмою, голосом, його гучністю, адже ми гарно набираємо повітря та голосно вимовляємо, наприклад, “Са-са-са”.
Далі беремо другу схему з маленькими кружечками і просимо дитину сказати вже тихо ті ж звуки. Так само можна використовувати замість кружечків смужки.
М’які і тверді звуки
Ми беремо дві картинки з великим та маленьким жуком, де великий — це твердий звук “Ж-ж-ж”, а маленький — м’який. Аналогічно кулька, яка лопнула буде твердим звуком “Ш-ш-ш”, а ціла — м’яким, великий потяг — твердим звуком “ч-ч-ч”, а маленький паравоз — м’яким.
Піктограми дії
Піктограми є дуже ефективним способом для вивчення дій.
Спочатку ви знайомите дитину з піктограмами, називаєте їх, а далі питаєте “Що робить?” — і дитина має вже сама відповідати. Далі можна додати до них певні картинки з тваринами і питати, що робить та чи інша істота. Після цього дитина вже може почати говорити цілими фразами.
Далі ми можемо взяти певні фонові картинки та співставляти їх з піктограмами дій. Наприклад, це може бути небо, до якого ми приєднуємо піктограму “летить”, на зображення дороги ми додаємо піктограму “їде” і так далі. Далі ми підбираємо й об’єкти, які виконують ці дії. Як зазначає спікерка, починати варто з картинок, схем, які дитині гарно відомі.
Гра “Холодне, гаряче, колюче”
Цю гру варто пропонувати дітям вже після того, як всі минулі були опрацьовані. Тут потрібно звернути увагу на те, що вона опирається на досвід дитини, і вона може швидко не зорієнтуватись. Тому для початку ми маємо брати такі відомі для дітей схеми як “холодне” та “гаряче”, а далі вже “колюче”, демонструючи це відчуття на певних предметах (цвях, скріпка, гілка ялинки), які ви обережно розглядаєте разом з дитиною.
Далі ми починаємо підбирати картинки до кожної схеми. Наприклад, до гарячого ми відносимо чайник, свічку, пательню, сонце, до холодного — сніговик, морозиво, сніжинку і так далі.
Робимо ми усе це для того, щоб спонукати дитину говорити фразами. Тож ми відразу й говоримо: “Сніговик який на дотик?” — і дитина має сказати “Холодний”. Далі вона вже має сказати цілу фразу самостійно. Більш дорослі діти можуть і порівнювати предмети на основі їх ознак та створювати заперечні речення.
Тетяна Здравчева пояснює, що кожна дитина індивідуальна, і те, що легко для однієї — може бути складним для іншої. Обов’язково пояснюйте це батькам, щоб вони не порівнювали своїх дітей і були готовими до того, що в дитини не одразу може вийти той чи інший вид роботи. Не варто акцентувати увагу на поразках, особливо при самій дитині. Замість цього ліпше зосередитись на її досягненнях та перемогах.
