Я пропрацювала в школі 7 років і розповім, як за помилки батьків розплачуються і діти, і вчителі
Якби я прийшла на збори анонімних педагогів, то розпочала б свою промову так: «Привіт, мене звати Маргарита, я — вчителька».
І всі такі: «Привіт, Маргарито», «Ууу, як ми тебе розуміємо», «Що, теж не можеш тримати все це в собі?». Не можу. За 7 років роботи з дітьми — а я викладала у звичайній і приватній школах, вела заняття з робототехніки, займалася репетиторством — у мене накопичилося дуже багато інформації. У педагогів зі стажем вже “око набите” на виховні промахи батьків, а стосунки в сім’ях учнів вони зчитують краще за будь-яких ворожок. Вчителі багато могли б розповісти про вас і ваших дітей, однак обирають за краще змовчати.
Ми поділимося сповіддю вчительки, яка бачить значно більше, аніж здається батькам.
Коли я пішла вчити дітей, то навіть не здогадувалася, що на мене чекає.
1. Все, про що ви розмовляєте вдома, дитина переказує в школі
У старших класах діти вже вміють тримати інформацію при собі, але молодша і середня школа — це період розкритої душі та язика без кісток. Діти навперебій розповідають, що їли й де були, скільки заробив тато в минулому місяці та що мама думає про сусідку зверху.
Матюкатися та пліткувати багато дітвори теж навчаються вдома. У приказці «Не виховуйте дітей — вони все одно будуть схожими на вас». Виховуйте себе», насправді закладено дуже глибокий сенс.
Якось учениця сказала мені: «Ви не давали нам списувати, тому що у вас чоловіка немає!». Звідки такі думки у шестирічної дитини? Відповідь знайшлася швидко. На зборах її мама довірливо прошепотіла мені на вухо, вказуючи на іншу матір: «Вона така конфліктна! Ну знаєте, як буває, коли чоловіка давно немає».
Лайфхак: якщо ваша дитина любить коментувати щось отакими словами, не треба її лаяти або забороняти так говорити — вийде заборонений плід, який солодкий. Попросіть пояснити сказане («Що ти маєш на увазі?») чи вибудувати логічний ланцюжок («І як це пов’язано?»). Спочатку чадо буде губитися, але незабаром навчиться думати, що говорить. До речі, з дорослими це теж працює.
2. Говорити з дітьми про гроші потрібно дуже обережно
Школярі часто змагаються, у кого багатші батьки, дорожчий телефон або більше блискіток на пеналі. З точки зору вікової психології це нормально, але часом батьки щедро підливають олії у вогонь. Замість того, щоб поступово пояснювати цінність праці, вони вчать малюків хизуватися матеріальними благами. Або, навпаки, безпідставно докоряють грошима, прищеплюючи дитині комплекс неповноцінності.
Якось на уроці я помітила, що учень записує тільки частину тексту, стискає букви та виходить за поля. Виявилося, мама сказала йому, що зошити дорогі й на школу йде дуже багато грошей. Як думаєте, п’ятикласникові дійсно потрібно це знати?
3. Шкільна форма — це круто
У старших класах багато дітей демонструють через одяг внутрішній протест, і це потрібно просто пережити. Але коли школярі молодшого віку одягаються, немов на показ мод, це не їх вибір, а самовираження батьків. Нарцисичні дорослі змагаються в тому, чия дитина модніша, красивіша, краща. Дітлахи швидко підхоплюють тему, і ось в 6-му класі учні вже ділять одне одного на крутих і невдах.
Коли у нас в школі ввели обов’язкову форму, багато батьків обурювалося. До кінця навчального року всі різко змінили думку, тому що простий синій комплект одягу виявився розв’язанням багатьох проблем. Діти перестали витрачати навчальний час на розглядання одне одного, і у них більше не було приводу пригноблювати тих, хто одягнений скромніше.
4. Не буліть дітей навіть з благими намірами
До певного віку учнів можна мотивувати через конкуренцію. І то вчителю важливо організувати ситуацію так, щоб хлопці не мірялися своїми результатами, а усвідомили важливість роботи кожного. Коли ж батьки намагаються підштовхнути дітей, порівнюючи їх з більш успішними однокласниками, виходить жах. Дитина утверджується в думці, що вона гірша за інших, замикається в собі або вмикає агресію.
Після занять мама постійно казала Андрію: «Подивися, який у Миколи робот красивий і швидкий, а у тебе ледве повзає. Старайся краще, синку!». Якось Андрій не витримав і відповів мамі: «Мені тільки 9 років, а тобі вже 42, але ти взагалі робота скласти не можеш!». Мама образилася і кілька тижнів не приходила на заняття, а коли з’явилася, на неї чекав сюрприз. Андрій та Микола працювали в парі, і на всі провокаційні запитання я відповідала: «Хлопчики все зробили разом, обидва такі молодці!».
5. Намагаючись не втратити авторитет, ви заплутуєте дитину
Здається, деякі батьки бояться, що через школу дитина кине сім’ю або піде жити до класного керівника. Як інакше пояснити, чому матусі й татусі намагаються виглядати розумнішими, правильнішими, крутішими за вчителів? Багато з них забуває, що школа — це перш за все інститут соціалізації. Такий важливий, як сім’я, і в ньому діють ті ж правила.
Уявіть: ви привчили доньку снідати кашею о 9 ранку, але потім прийшла сусідка і сказала, що це дурниця, їсти потрібно ввечері й тільки цукерки. Тепер спроєктуйте це на навчальний процес.
На уроці географії одна учениця не змогла показати на мапі Південну Корею. Не тому, що не знала — просто тато навчив її, що є одна країна Корея, розділена на північну і південну області. Яка столиця в області, ви що? Саме так пояснював мені свою науку тато, який прийшов до школи «подивитися на географічку, яка дітям голови морочить». Звичайні карти його не переконали, але Ґуґл, на щастя, розклав всі Кореї по місцях.
6. Учитель нічого вам не винен
Крім виконання своїх безпосередніх обов’язків, звичайно. Ніхто не буде вимагати в офіціанта почистити пальто або писати скарги на продавця, бо у нього червоне волосся. Але чомусь для багатьох батьків зовсім нормально висловлювати необґрунтовані претензії до вчителів і звинувачувати їх у всьому на світі.
Чого я тільки не наслухалася за роки роботи: «Чому ви не перевірили, чи одягнув мій син шапку? Через вас у нас знову ангіна!», «Вам що, важко залишитися на годинку після уроків і допомогти дитині з проєктом?», «Ви могли самі нам зателефонувати та сказати домашнє завдання!»
І перше місце: «Я бачила вас у неділю в центрі. Педагог не повинен так одягатися і ходити по громадських закладах!». Ця мама навіть поскаржилася директору, але співробітників не звільняють за те, що вони прогулюються на вихідних або їм подобається Че Гевара.
7. Скасувати домашні завдання — погана ідея
З ними діти краще засвоюють матеріал, вчаться його застосовувати та вибудовують в голові логічні ланцюжки. У молодшій школі батьки повинні допомагати з домашніми, але багатьом зручніше розв’язати всі завдання самостійно, ніж посидіти з сином або донькою за підручниками. Через це діти втрачають мотивацію та інтерес до навчання.
Ще одна помилка батьків — захищати дитину від будь-яких навантажень. Малюки звикають, що за найменших труднощів або простому небажанню вчитися можна поскаржитися мамі й вона піде лаяти погану вчительку, через яку приходиться книжку читати, а не сидіти в планшеті.
Коли один мій учень дійсно не міг виконати завдання, я не ставила йому двійок, а розпитала колег про його успішність, поспілкувалася з батьками та шкільним психологом. У хлопчика виявилася невелика особливість, і я просто розробляла для нього індивідуальні завдання.
Коли є об’єктивна проблема, в школі завжди підуть вам назустріч. Якщо ж ви прищепили дитині вивчену безпорадність — вибачте, але ні.
Не всі знають, але є така річ, як нормативи по домашніх завданнях. Наприклад, в нашій країні на її виконання старшокласникам відводиться максимум 1,5 години в день, а давати завдання на вихідні взагалі заборонено. Крім того, в кожній школі повинен бути акт, в якому зазначено приблизну кількість завдань з усіх предметів. Впевнені, що дітей перевантажують? Ідіть до директора і піднімайте документи.
8. Ваша дитина може бути звичайною, і це нормально
Деякі діти дуже ерудовані й розвинені не за роками. Але це завжди помітно збоку: педагогам, далеким родичам, чужим людям. Якщо ви вважаєте сина або дочку вундеркіндом, але в щоденнику чомусь одні трійки, подумайте, чи не видаєте ви бажане за дійсне. Тому що в такому випадку ви намагаєтеся реалізувати через сина або дочку власні амбіції.
Найбільший біль вчителя — батьки, які вимагають відправити їх дитину на олімпіаду з фізики, перевести у першу групу або підняти бал, тому що «наш Василько дуже тямущий». При цьому хлопцеві не даються точні науки, він любить малювати, але батьки нічого не помічають — їм потрібен тільки титул найрозумнішого. У школі над Василем потішаються однокласники, а сам він має всі шанси вирости інфантильною і невпевненою у собі людиною, за яку все вирішує мама.
9. Залиште дитині її дитинство
Одні батьки вважають, що досить дати дитині житло, їжу та освіту, а вона вже сама якось виросте. Інші впихають в малюків все підряд: уроки музики, карате, іноземні мови, заняття з репетиторами з 3-4 предметів. Батьки різні, але в обох випадках діти відчувають стрес — від почуття, що їх не люблять, або від тотальної втоми.
Дитинство — це час, коли можна і потрібно набивати синці, гуляти, дружити та веселитися, знаючи, що батьки прикривають тили. Тож давайте не будемо затьмарювати цю чудову пору і залишімо молодшому поколінню те, чого не вистачає багатьом дорослим, — щиру радість і безтурботну віру в краще.
Ви задоволені вчителями своїх дітей чи може хотіли б їм щось сказати?
