Як має вдягатися вчитель і чи потрібно впроваджувати форму для вчителів
Якщо хочете здійняти бурю навколо звичайнісінького, здавалося б, питання, то напишіть в освітянській спільноті у фейсбуці «Як має вдягатися вчитель і чи потрібно впроваджувати форму для вчителів?».
Власне, таке питання я й поставила, але аж ніяк не заради емоційної перепалки між колегами-освітянами (хоча в суперечці, як відомо, народжується істина), а з метою з’ясувати ставлення вчителів до дрес-коду та форми, а також дізнатися, якому одягу вони надають перевагу в роботі.
Основної мети було досягнуто, але поза тим рівень емоційності коментарів коливався від нейтрально-байдужого перераховування предметів гардеробу до гнівно-роздратованих звинувачень авторки запитань (тобто мене) в обмеженості та зазіханні на свободу вчителя. Але між ними в зоні толерантності та рівноваги було багато спокійних, розгорнутих і не дуже відповідей про власний досвід, вподобання і погляди на вчительський дрес-код.
Але перш ніж проаналізувати погляди вчителів на дрес-код, варто зауважити, що це питання варто розглядати не лише як питання гардеробу, але і як такий собі суспільно-психологічний лакмусовий папірець, який багато про що може нам розказати. Зокрема, якщо вже ця тема вільно (і досить емоційно) обговорюється, значить є багато позитивних моментів, зокрема:
– Ми живемо в країні, де в учителя запитують його думку та враховують її.
– Образ учителя у нас регламентується нормами етикету та власними вподобаннями, правилами чи рекомендаціями конкретного закладу, а не обов’язковими до виконання директивами держави.
– Хоча Україна і є однією з найбідніших країн Європи, та український учитель має можливість одягатися різноманітно.
– Зовнішній вигляд сучасного вчителя є демократичним і залежить лише від смаку та вподобань самого вчителя, а поняття «вдягатися, як вчитель» = сіро і нудно, залишилося далеко в радянському минулому.
Окрім того, за радянських часів більшість людей одягалася безлико й однотипно з причини відсутності в продажу асортименту одягу, але сьогодні такої проблеми не існує. Будь-яка річ на будь-який смак з будь-якого куточка світу легко може потрапити до вашої шафи. І сучасною проблемою є скоріше перенасичення ринку одягу та його перевиробництво. Іншою проблемою є те, що не завжди заробітна плата вчителя дає змогу йому вдягатися так, як би він хотів. Але, як кажуть, стиль – у дрібницях, бо можна вдягатися дорого і виглядати дешево.
Розвиток модної індустрії та доступність інформації зробили молодь обізнаною в стилях і модних тенденціях. Чи встигають учителі стежити за модою? Не так часто, як хотілося б. Але ж учні не лише слухають учителя, правда? Вони сприймають його очима. Так, дітям загалом байдуже, як одягнутий учитель. Але це не означає, що вони не звертають на це уваги. Як і не означає того, що зовнішній вигляд педагога не впливає підсвідомо на сприйняття учнями його предмета.
Кристина Бессолова, засновниця та директорка приватної школи Active School з Вишгорода Київської області вважає, що діти краще ставляться до тих вчителів та старанніше вчать предмет тих, хто вдягається стильно.
Учителька Кролевецької ЗОШ №5 Сумської області Світлана Марченко коментує питання дрес-коду вчителя так: «Звісно, діти звертають увагу на учительський одяг. Останнім часом він стає все демократичнішим. Проте річ не в тому. Це має бути одяг упевненої в собі людини, зі смаком підібраний і охайний. Діти люблять і цінують демократизм, однак ще більше помічають цілісність образу вчителя, його манери і звички, тонко відчувають його соціальний статус».
Багато хто обурюється, чому взагалі порушується питання дрес-коду для вчителя, коли є багато важливіших питань і коли цей же вчитель і так обмежений багатьма положеннями, нормами та правилами. Для чого ще й дрес-код? Але вчитель – то не механічний передавач інформації та навичок. Як часто буває, коли вчителі стають улюбленими не так за глибину предмета, який вони викладали, як за людські якості та вміння мудро навчати ціннісних категорій. І стиль, смак, відчуття міри та краси – теж серед цих цінностей, яких не навчають спеціально, але які учні вбирають підсвідомо.
Навіть кольорову гаму потрібно вибирати дуже обачно. У книзі письменниці і шкільного психолога Вікторії Горбунової «Записки шкільного психолога» описано цікавий випадок з її практики. У розповіді «Чорт ховається у дрібницях» ідеться про те, як учні 7 класу проявляли неадекватну поведінку на уроках вчительки, яка постійно приходила в червоних чобітках. Але як тільки вона змінила взуття на чорні класичні туфлі, поведінка учнів налагодилася.
Уявіть, що ви стоїте в черзі до каси магазину й маєте можливість обрати одного з двох продавців: один стильно, охайно та доречно вдягнений, інший – вульгарно або старомодно. Ви радше захочете, щоб вас обслуговував перший. Бо стильний зовнішній вигляд – це така собі обіцянка небанального спілкування й уваги до деталей. Так, лише обіцянка, але люди на неї «ведуться», а що вже казати про дітей. Учитель математики навчає не лише математики, учитель-словесник вчить дітей не лише мови, тому й увага до особи вчителя значно більша й вимоги прискіпливіші, ніж до продавця в магазині. Бо вчитель не обслуговує, а творить, формує особистість дитини, і не так словом, як власними образом. Зовнішній вигляд учителя – це ще й вираження поваги до учня.
Більшість учителів висловлюється проти форми як варіанту дрес-коду. «Учитель – не прислуга, щоб у формі ходити!» – категорично і не зовсім толерантно заперечує дехто з колег, заледве почувши слова «вчитель і форма». Але багато хто, наприклад, вважає, що форма спрощує соціальну комунікацію, а виражати свою індивідуальність учитель має аж ніяк не зовнішнім виглядом. Та коли ми говоримо про форму для вчителя, то що собі уявляємо: форму поліцейського чи халат лікаря, костюм бортпровідниці чи одяг пожежного? На що може бути схожою форма для вчителя?
Загалом увести форму для вчителя можливо лише тоді, коли й учні носитимуть форму. Але наше суспільство все далі відходить від цього, а питання форми залишене на розсуд шкільної адміністрації. Проте дрес-код (більш чи менш суворий) є в багатьох закладах, особливо приватних. У деяких він обов’язковий, у деяких – має лише рекомендаційний характер. В окремих школах дрес-код для вчителів є показником корпоративної культури, приналежності до колективу, тому одяг може мати якісь спільні деталі (кольорова гама, нашивки, шалики-хустинки-краватки тощо).
Світлана Сиротян, співзасновниця мережі шкіл ThinkGlobal, так коментує питання дрес-коду для вчителя: «Є два типи шкіл: 1) з обов’язковою шкільною формою; 2) з вільною формою одягу для учнів. У вчителів першого типу шкіл теж, як правило, є шкільний дрес-код (особлива блуза або жилет). У всякому випадку, форма одягу в таких школах офісна: костюми, панчохи, «лодочки» тощо. Учитель у такій школі схожий на офісного працівника банку або юридичної фірми. Другий тип шкіл дозволяє вільний одяг (кежуал): светр, світшот, джинси. Проте стиль та охайність ніхто не відміняв. У мережі шкіл Think Global і для студентів, і для викладачів одяг вільний. Особисто для мене, одягатися як вчитель – це завжди бути стильною, жіночною, привабливою. Мені комфортно і в офісній «трійці», і в джинсах зі светром. Ми навчаємо наших вихованців мислити, творити, вирішувати проблеми. У вчителя взірцем має бути і розум, і душа, і тіло, одягнене тіло».
Доречність і стиль одягу вчителя обов’язково мають поєднуватися з комфортністю і не виключати одне одного. Бо спортивні штани комфортні й навіть стильні, але недоречні для вчителя мови. А костюм-трійка зі спідницею-олівцем стильні й доречні, але не комфортні для вчителя початкових класів.
Учителька початкових класів Борщівської ЗОШ Тернопільської області Марія Брухлій коментує: «А я “квочка”. Мені треба нагинатися, щоб зав’язати шнурок, витерти соплі, сісти на підлогу, щоб пограти в гру, вилізти на паркан, щоб дотягнутися до дупла, в якому захований найцінніший цього дня скарб. Найзручніше це робити в джинсах. І нічого, що “квочка” я не дуже молода)) Я не хочу, щоб школа була “храмом”. Я хочу, щоб школа була “домом”. А вдома має бути зручно і затишно. Усім. У піджаку і на підборах мені незатишно».
Та все ж багато хто з освітян твердить, що діловий одяг для вчителів є найоптимальнішим. Хоча розуміння цього ділового одягу в усіх різне. А це тому, що за стандартами дійсно є кілька варіантів ділового одягу, які відрізняються за рівнем консервативності і призначенням. І що може дозволити собі вчитель фізкультури, те не може вдягати на роботу директор. Що можна вдягнути на свято, те не є доречним на буденних уроках.
Зрозуміло, що всякий одяг має своє призначення, і коротким спідницям, глибоким декольте, напівпрозорим блузам не місце в школі – більшість учителів із цим погоджується. Бажання самовиражатися та демонструвати індивідуальність ніколи не мають бути вищими за повагу до учня та суперечити основній меті учителя – навчати. Учитель – непроста професія і не лише робота, це покликання, талант і дар. І вимоги до вчителя вищі, бо він формує особистості. Учитель – це той, до кого в учнів має бути бажання дорости, хай навіть у вмінні одягатися
