Українські вчителі б’ють на сполох: нова реальність дітей заскочила зненацька
Вчителька відверто розповіла про війну, гаджети та нову реальність школярів
Сучасні українські школярі, відомі як “покоління Альфа”, народилися в епоху домінування електронних технологій. Вони не уявляють життя без ґаджетів, а їхнє дитинство було обтяжене пандемією COVID-19 та війною з росією.
Українська вчителька Наталія Рудніцька звернулася до своїх колег через Facebook, висловлюючи стурбованість тим, як ці події вплинули на розвиток і соціалізацію дітей.
З пандемією COVID-19 діти проводили більше часу вдома, взаємодіяли через екрани і менше спілкувалися особисто. Війна лише поглибила ці проблеми. Діти, які мали б спілкуватися на перервах та під час уроків, опинилися у світі ізольованості. Наталія Рудніцька згадує, як учні на початку 5-го класу не знали прізвищ своїх однокласників, спілкувалися в обмеженому колі і не мали потреби виходити за його рамки.
“Це покоління, що не вміє слухати однолітків, зосереджене на власних потребах та ігнорує інших,” – каже Рудніцька. Вона додає, що соціально-комунікативні навички цих дітей залишають бажати кращого, і вчителям доводиться працювати над удосконаленням тайм-менеджменту для розвитку цих навичок.
Проте не все так погано. Наталія зазначає, що діти “покоління Альфа” мають високий рівень знань поза програмою. Вони обізнані у політичному, громадському та культурному житті, вміють шукати та фільтрувати інформацію. Це покоління націлене на результат, вони вже планують бізнес-проєкти та дбають про своє здоров’я.
Однак є й інший бік медалі: звичка до миттєвого задоволення базових потреб робить навчання менш привабливим. Шкільне навчання здається нудним у порівнянні з іграми, сповненими спецефектами. “Це не проблема “покоління Альфа”, – підкреслює педагогиня, – це виклик для вчителів, які повинні бути креативними, щоб утримати увагу школярів і навчити їх працювати монотонно”.
Наталія Рудніцька впевнена, що виховання – один з найскладніших викликів сучасності. Вона радить колегам дати дітям можливість самостійно знаходити розваги та вчити їх посидючості. Найголовніше, на її думку, не робити за дитину те, що вона може зробити самостійно.