Робота вночі, втрачені ґаджети та інше. Вчителі назвали основні проблеми, з якими зіткнулись під час війни
З початком повномасштабної війни українські вчителі зіткнулися з низкою проблем у роботі. Йдеться про навчання в укриттях, понаднормову працю, залежність від наявності електрики, втрату робочої техніки, майна і навіть житла, роботу з особливими категоріями дітей, а також нові завдання.
Огляд умов праці освітян України в 2022-2023 роках здійснив аналітичний центр Cedos за підтримки Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні, повідомляє “Освіторія“. Аналітики зауважили, що після 24 лютого 2022 року інше життя почалося для всіх українців, але зміни, з якими зіткнулися вчителі, – особливо радикальні.
Повітряні тривоги і блекаути. У закладах з очною та змішаною формою навчання походи в укриття під час занять – звична річ. Оскільки там не завжди є умови для проведення уроків, освітяни змушені “наздоганяти” матеріал у позаурочний час.
Припиняються уроки під час повітряної тривоги і в процесі дистанційного навчання. Освітні втрати також надолужуються під час додаткових занять.
Понаднормова робота. У період блекаутів робота вчителів залежала не від бажання чи робочого часу, а від наявності електрики. Тому часто вони перевіряли роботи або готувалися до занять навіть уночі.
Робота з учнями в інших часових поясах. Робота вночі або на вихідних з’являлася і через необхідність працювати з дітьми, які виїхали за кордон, але продовжують навчатися екстерном в українських закладах.
Втрата ґаджетів та інших матеріалів для занять. Після початку повномасштабної війни і донині окупанти не гребують обстрілами житлових будинків. Вчителі неодноразово втрачали робочі ноутбуки, планшети, конспекти, презентації, засоби наочності, роздаткові матеріали та навіть саме житло. Починали з нуля і ті освітяни, які змушені були втікати з тимчасово окупованих територій.
Робота з особливими категоріями дітей. Українські освітяни у своїй роботі змушені знаходити підходи до дітей, які пережили втрати, чиї рідні перебувають на фронті, які проходять адаптацію після виїзду з тимчасово окупованих або територій, де ведуться активні бойові дії. Це потребує спеціальних навичок.
Нові завдання. Окрім усіх змін у роботі, вчителі зіткнулися ще і з новими завданнями. Йдеться про волонтерство, облаштування умов життя для ВПО, яких на початку повномасштабної війни розселяли у закладах освіти, чергування у пунктах незламності, ремонти та прибирання укриттів. Усі ці заняття, що, здавалося б, не мають стосунку до працівників освіти, останніми роками часто лягали саме на їхні плечі.
Дослідники зауважили, що, зважаючи на все вищезазначене, підвищення зарплатні є явищем потрібним та довгоочікуваним, адже неконкретні цифри надбавок за престижність праці (від 5% до 30%) призводять до того, що місцеві чиновники просто економлять гроші, а освітня субвенція залишається невикористаною.
“Висновок простий: слід повернути повагу до вчителя. Первинними є не нові технології, а людський капітал, який здатний ці технології використовувати. І саме освіта є таким інструментом, який формує людський капітал”, – наголосив заступник голови Профспілки працівників освіти і науки України Сергій Романюк, який виступив на обговоренні дослідження.
