Про “батьківські збори” з погляду закону: обовʼязковість відвідування та теми для обговорення
Нормативні акти, які були прийняті в системі освіти за останні 10 років, усіляко уникають поняття “батьківські збори”. Адже така форма спілкування не дає можливості обговорити проблеми та успіхи конкретної дитини, водночас не порушуючи її права на повагу до гідності, конфіденційність тощо. Згадка про “батьківські збори” нині залишилася лише в одному нормативному документі.
Раніше “Нова українська школа” розповідала про нестандартні рішення для продуктивної комунікації з батьками:
- 5 ідей, як зробити батьківські збори цікавими;
- Коли хочеться йти на батьківські збори: ідеї для шкіл;
- Як проводять батьківські збори в Європі.
Практика проведення батьківських зборів у закладах освіти України популярна, відтак у батьків виникають питання:
- чи обовʼязково відвідувати батьківські збори та чи можна процедурно відмовитися від цього;
- які теми можна обговорювати публічно;
- чи можуть батьки ініціювати збори, чи це робить лише класний керівник;
- чи мають результати зборів юридичну силу та чи варто вести протокол.
На всі ці питання “Нова українська школа” відповіла в новому юридичному розʼясненні.
1. Чи обов’язково для батьків брати участь у батьківських зборах, згідно із законодавством? Які наслідки можуть бути для батьків, якщо вони ігноруватимуть батьківські збори?
2. Чи мають батьки право відмовитися від участі в батьківських зборах та як це зробити процедурно?
Згадка про батьківські збори, у тому, ще радянському сенсі досі залишилася в документі Положення про класного керівника, затвердженому Наказом МОН №434 від 06.09.2000 року. Це положення досі є чинним, а у 2006 році обов’язки класного керівника доповнено нормою: “регулярно готувати й проводити батьківські збори, збори учнівського активу класу (групи) (не менше 2 разів на семестр) та збори органів учнівського самоврядування” (останній абзац пункту 2.6 Положення).
Обов’язок класного керівника проводити збори – є, а от обов’язку батьків ці збори відвідувати – немає. Згідно з освітнім законодавством, батьки здобувачів освіти зобов’язані “сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
[…] дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності)” (абзаци 3,10 частини 3 статті 55 Закону України “Про освіту“).
Оскільки інформація про успіхи дитини в опануванні шкільної програми (оцінки) є конфіденційною і не може розголошуватися на загальних зборах батьків класу, то невідвідування таких зборів не можна назвати нехтуванням батьківськими обов’язками. Адже збори радше можна віднести до діяльності батьківського самоврядування, що є не обов’язком батьків, а правом, яким вони можуть скористатися, або ж ні.
Якщо у батьків немає обов’язку відвідувати батьківські збори, то цілком логічно, що немає й покарання за їх невідвідування. Законодавство не передбачає процедури відмови від участі в таких зборах. Тобто достатньо попередити вчителя, що ви не маєте можливості їх відвідати, і запропонувати інший час для зустрічі, або ж інший спосіб обміну інформацією про успішність та поведінку дитини (особиста зустріч, листування, телефонна розмова тощо).
3. Які питання та теми можуть обговорюватися на батьківських зборах? Чи можуть вчителі публічно обговорювати кожного учня на зборах?
Законодавство України не містить переліку тем, які можна чи не можна обговорювати на батьківських зборах. Варто керуватися загальними нормами законодавства, які вказують, що виховний процес у закладі освіти має спрямовуватися на формування “поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини й громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якою ознакою” (абзац 3 частини 1 статті 15 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).
Оскільки на зборах батьків класу модератором і “наратором” є класний керівник, то він має не лише сам не принижувати гідність учня, а й захищати учнів від можливих нападок інших батьків:
“Класний керівник зобов’язаний: […] дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі” (абзац 5 пункту 2.6 Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти).
Не має публічно розголошуватися й конфіденційна інформація про учня: “Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження”. Це визначено пунктом 2 статті 11 Закону України “Про інформацію”.
Законодавство вимагає у батьків надавати, а заклади освіти – збирати всю цю інформацію, проте ні в який спосіб вона не може бути поширена серед осіб, які не мають права доступу до цих даних.
Окрім того, із запровадженням реформи “НУШ” щодо деяких особливо чутливих для системи освіти питань були винесені окремі застереження. Наприклад, що стосується розголосу інформації про оцінювання результатів навчання:
“Оцінка результатів навчання учнів є конфіденційною інформацією, яку повідомляють лише учневі/учениці, його/її батькам (іншим законним представникам)” (розділ 7 Інструктивно-методичних рекомендацій щодо організації освітнього процесу та викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному році. Згідно з листом МОН № 1/13749-23 від 12.09.2023 року, вказані інструктивно-методичні рекомендації є чинними й у 2023/2024 навчальному році).
Також відповідні застереження є і в нормативних документах, які стосуються безпосередньо учнів, які навчаються за оновленими програмами. Зокрема, початкової школи: “Оцінка є конфіденційною інформацією, доступною лише для учня/учениці та його/її батьків (або осіб, що їх замінюють). Інформування батьків про результати навчання може відбуватись під час індивідуальних зустрічей, шляхом записів оцінювальних суджень у робочих зошитах учня/учениці, інших носіях зворотного зв’язку з батьками (паперових/ електронних щоденниках учнів тощо), фіксації результатів навчання у свідоцтвах досягнень учня/учениці. […]
Учитель може обрати й погодити з батьками учнів форму зворотного звʼязку”. Це вказано в методичних рекомендаціях щодо оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти.
Отже, законодавство забороняє обговорювати на загал конкретних учнів класу. На батьківських зборах має оприлюднюватися та інформація, яка стосується учнів класу чи батьків загалом.
4. Чи можуть батьки ініціювати збори самостійно? Чи це робить лише класний керівник?
Законодавство дає можливість батькам створювати різні органи самоврядування. Водночас не лише в усталених формах, до яких ми звикли, – батьківський комітет класу чи батьківський комітет школи. Це може бути декілька ініціативних груп в одному класі, чи навіть міжкласні обʼєднання: “Батьки мають право утворювати різні органи батьківського самоврядування (в межах класу, закладу освіти, за інтересами тощо)” (частина 2 статті 30 Закону України “Про повну загальну середню освіту“).
Закон надає громадському самоврядуванню право “безпосередньо та/або через органи громадського самоврядування брати участь у вирішенні питань організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту своїх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених Законом України “Про освіту”, цим Законом та установчими документами закладу освіти” (частина 1 статті 27 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).
Оскільки діяльність органів батьківського самоврядування передбачає можливість зустрічей (у тому числі очних), вони можуть звернутися до закладу освіти з вимогою провести зустріч для обговорення важливих, на їхню думку, питань у межах реалізації свого права на самоврядування.
5. Чи можуть результати “батьківських зборів” мати юридичну силу або впливати на ухвалення шкільних рішень у майбутньому? Чи треба вести проколи цих зборів?
Ключовий принцип діяльності органів батьківського самоврядування визначений у законі, а саме: “Рішення органу батьківського самоврядування виконується батьками виключно на добровільних засадах”, що закріплено в частині 4 статті 30 Закону України “Про повну загальну середню освіту“.
Це означає, що батьки можуть вирішити практично що завгодно, але зобов’язати кого-небудь виконувати це рішення вони не можуть.
Наприклад, батьки вирішили, що їхні діти ходитимуть до школи у певному одязі. От, власне, діти тих батьків, хто підтримав це рішення, і будуть ходити в тому одязі. Решта учнів одягатиметься до школи так, як батьки та діти вважають за потрібне. Адже для них рішення інших батьків не мають жодної юридичної сили.
Якщо ж батьки переконані, що така ініціатива дуже помічна для всіх учасників освітнього процесу, тоді вони звертаються з нею до керівника закладу освіти:
“Рішення органу батьківського самоврядування з питань організації освітнього процесу та/або діяльності закладу освіти можуть бути реалізовані виключно за рішенням керівника закладу освіти, якщо таке рішення не суперечить законодавству” (абзац 2 частини 4 статті 30 Закону України “Про повну загальну середню освіту“).
Тобто, якщо батьки звернуться до директора школи із пропозицією запровадити обов’язкову шкільну форму для усіх учнів та учениць і директор видасть відповідний наказ, то відповідальність у такому випадку буде нести саме керівник закладу, адже його наказ встановлюватиме додаткові вимоги до учасників освітнього процесу, які не передбачені законодавством і в такий спосіб порушить декілька норм закону.
Бо так чи так, рішення і батьківського комітету, і керівника закладу освіти не повинні порушувати права учасників освітнього процесу:
“Рішення, заходи та форми батьківського самоврядування не повинні призводити до надання іншим учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству” (абзац 3 частини 4 статті 30 Закону України “Про повну загальну середню освіту“).
Щодо ведення протоколів батьківських зборів, то закон залишає це на розсуд батьків: “Органи батьківського самоврядування мають право, але не зобов’язані оформляти свої рішення відповідними протоколами” (частина 5 статті 30 Закону України “Про повну загальну середню освіту“).
Тобто, якщо розглядається якесь принципове питання, батькам дійсно варто вести протокол такого зібрання, аби потім аргументовано донести свою думку до адміністрації закладу. Проте вимагати таких протоколів за результатами кожних зборів адміністрація чи працівники закладу освіти не мають права: “Працівники закладів освіти не мають права втручатися в діяльність батьківського самоврядування, а також збирати чи зберігати протоколи засідань органів батьківського самоврядування” (частина 6 статті 30 Закону України “Про повну загальну середню освіту“).
Роман Бондаренко, юрист ГО “БАТЬКИ SOS”, спеціально для “Нової української школи”
