“Система мертва”. Освітня експертка навела аргументи, чому об’єднання вишів в Україні не вирішить головну проблему
Освітня експертка Олена Панич вважає, що об’єднання вищих навчальних закладів, європейські реформи та оновлення стандартів не допоможуть оздоровити систему освіти в Україні. Оптимізація мережі призводить до розформування науково-педагогічних колективів та зменшує конкуренцію знань між ними. Як приклад, вона навела позиції знайомих викладачів, які називають систему освіти “мертвою”, а свою роботу – недооціненою.
Думками експертка поділилася на своїй сторінці в Facebook. Вона зазначає, що університети часто зацікавлені утримати студентів навіть у випадках, коли вони обирають спеціальності, які не відповідають їхнім інтересам або потребам. За її словами, система залежить від кількості здобувачів освіти й часто ставить в пріоритет збереження їхнього числа над якістю освіти та індивідуальними потребами.
“Колись одна моя хороша знайома, абсолютно блискуча викладачка, звільнилась з університету зі словами: “настав час покинути цю мертву систему”. Так от, чимало викладачів, які працюють у сфері вищої освіти, відчувають, що система по суті “мертва”. Чому вона мертва – напевне кожен з них знаходить якесь своє пояснення. Хоча, на мій погляд, нам треба би мати якісь обгрунтовані дослідження причин депресивного стану системи, тому що віра в те, що варто об’єднати когось з кимось, і це цю систему оздоровить, може бути ілюзією”, – зазначає Панич.
Фахівчиня запевняє, що у ситуації критики стану вищої освіти мало звертається уваги на самовіддану боротьбу викладачів і адміністрацій за збереження та покращення своїх навчальних закладів. Багато працівників університетів відчувають себе значною частиною своїх вишів і не уявляють свого життя без них. Проблема постійної нестабільності і можливості закриття ЗВО викликає хронічну тривогу і депресію серед них.
“Я не думаю, що ефективність державної політики полягає в тому, щоб раптом позбавити цих людей їхнього природнього робочого середовища, не запропонувавши навіть нічого натомість”, – каже освітянка.
Панич пояснює, що укрупнення вишів нібито має призвести до економії державних коштів, однак багато закладів освіти має також фінансування за рахунок студентів. Особливо це стосується розподілу місць державного замовлення, коли здобувачі освіти отримує гроші і “несуть” їх у той університет, який обирають самі. Вона вважає, що попри дискусії щодо ефективності такої системи, гроші все ж таки і зараз ходять за студентом.
Крім того, освітянка звертає увагу на аудиторії вишів, які призначені лише для навчання, тому використовувати їх інакше не можна, навіть якщо в них буде мало студентів. На її думку, економія у такому випадку може бути здійснена шляхом скорочення зарплат ректорів та викладачів, проте це не дасть значного результату.
Освітня експертка звертає увагу, що перед тим, як ухвалювати політичне рішення, важливо розглянути, які витрати воно потягне за собою та який позитивний результат можна очікувати. У випадку скорочення працівників університетів, треба з’ясувати, як це вплине на економіку та суспільство. Панич вважає, що держава повинна мати альтернативні пропозиції для цих працівників, аби вони не залишилися без роботи.
За її словами, вища освіта має значний позитивний вплив на суспільство, навіть за умови існування таких проблем, як плагіат, адже сприяє розвитку громадян. Однак оцінювати її ефективність потрібно на рівні конкретних закладів, а не в цілому на рівні держави. Влада має інші завдання: забезпечення працевлаштування, безпеки робочого місця та запобігання паніці в суспільстві внаслідок великих змін. Натомість, організації, зокрема і виші, повинні бути ефективними та конкурентоспроможними, надавати якісну освіту і боротися за студентів.
Панич вважає, що переорієнтація на наукову роботу може стати раціональним варіантом, додатковим джерелом доходу та сприяти інноваційному розвитку університетських програм. Проте лише у випадку, якщо надати їй достатньо уваги.
За словами фахівчині, в країні також проявляється тенденція до пониження статусу викладача. Зокрема, шляхом переведення частини освітян у статус “педагогічного працівника”. Крім того, у новому профстандарті пропонується збільшити педагогічні компетентності порівняно з науковими. Проте на думку Панич, більшість працівників вишів сприймають викладацьку діяльність більш характерною для цієї професійної сфери.
