Вчимо дитину читати: яких помилок припускаються батьки та педагоги
Дуже часто батьки у своєму прагненні навчити дитину читати якнайшвидше, припускаються низки помилок, самі цього не підозрюючи. Які саме та як їх уникнути? Докладніше – далі.
Вік дитини
Фізіологи та провідні логопеди й дефектологи сходяться на думці, що оптимальний період для початку навчання читання – з 5 до 6 років. Раніше нервова система дитина та мозкові структури, що беруть участь у процесі читання, ще не досить готові. Передчасне навчання не принесе настільки чудових результатів, як можуть думати батьки. Не потрібно квапитися! Тим паче дитина, яка дозріла до читання, буде активніше цікавитися буквами, як їх скласти у склади, а зусиль на те, щоб навчитися, буде витрачено менше.
Звукове сприйняття
Дитина має навчитися чітко розпізнавати звуки на слух. Навчитися визначати місце того чи іншого звука в слові (початок, середина, кінець). Далі слід розповісти, як слово ділиться на склади й так далі.
Дитина має вимовляти усі звуки
Якщо дитина не вимовляє усіх звуків правильно («л» замість «р», «с» замість «ш»), це поглибить порушення фонематичного слуху дитини, адже на той момент правильно вимовити звук вона не може. У майбутньому це може призвести до помилок у письмі. Тому врахуйте, що до початку навчання читання дитина має мати досконале «звуковимовлення» або хоча б слідкуйте за тим, щоб дитина не заміняла один звук іншим.
Вивчати потрібно звуковий аналог букв, а не їх назву в алфавіті
Головна помилка, якої припускаються батьки, – називання букви не у формі звукового аналога, а так, як вона звучить в алфавіті («бе», «ем», «ес», «ша» і т. д.). Дитина запам’ятовує, що та чи інша буква позначається саме так. Хоча насправді «бе» – це два звуки («б» + «е»), а не просто «б», і дитина надалі буде читати й навіть писати саме «бе», а не «б». Таким чином звичне слово «мама» буде звучати для дитини як «емаема». Вивчаючи букви, потрібно вимовляти «б», а не «бе», «ш», а не «ша» і так далі.
Вчіть дитину читати одразу по складах
Для цього достатньо пройти всього кілька голосних («а», «о», «е», а «і» – краще відкласти, адже вона дає м’якість). Починайте зі складів, що складаються з двох голосних («ау», «уа»), а далі переходьте до складів з приголосними.
Не допускайте ситуації, коли дитина спочатку читає одну букву («а»), далі другу («м»), а потім повторює склад цілком. Вчіть її відразу читати «ам», а не «а» + «м».
Обирайте правильний буквар
Порядок проходження букв має бути саме таким, як ми описали вище. Почати слід з простих голосних та приголосних (ті, які легко вимовляються). Якщо ж у букварі букви представлені в алфавітному порядку, складове читання буде ускладнене.
Паралельно з читанням вчіть дитину писати друкованими літерами
Як тільки ви познайомили дитину з тією чи іншою літерою, покажіть письмовий зразок, щоб вона її запам’ятала, а в ідеалі ще й навчилася писати.
Слідкуйте за тим, щоб оптичний образ букви дитина добре запам’ятала (як писати, в який бік дивиться буква). Для цього можна попросити дитину не просто написати літеру, а зліпити її з пластиліну або знайти предмет, який схожий на цю букву, впізнати букву у тому чи іншому слові.
Не намагайтеся навчити дитину читати швидко
Це також одна із помилок. Коли ви квапите дитину, підганяєте її, можете не помітити, що втрачається смислове навантаження (дитина намагається прочитати швидше, «ковтає» закінчення та не розуміє те, що щойно прочитала). Після того як дитина прочитає кілька слів, перепитайте, що вона зрозуміла та чи зрозуміла взагалі, чи усі слова їй знайомі. Тобто читання має бути осмисленим процесом.
