Відпустка за минулий рік: можливість використання під час війни
Інформує Всеосвіта.
Під час дії воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Через повномасштабне вторгнення росії в лютому минулого року деякі працівники не використали щорічну відпустку.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці надає роз’яснення щодо тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень під час воєнного стану.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43, 44 Конституції України.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період із додержанням вимог статті 12 цього Закону.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону №2136-ІХ в редакції Закону від 01.07.2022 р. №2352-IX, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми ч. 7 ст. 79, ч. 5 ст. 80 КЗпП та ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №2136-ІХ, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Отже, роботодавець на свій розсуд може надати працівнику в умовах воєнного стану невикористані дні щорічної відпустки за попередні роки, але це його право, а не обов’язок.
Окрім того, за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена на грошову компенсацію. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні.
Питання щодо грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки врегульовано нормами статті 83 Кодексу законів про працю України. Так, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Варто звернути увагу, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток із розрахунку повної їхньої тривалості.
Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
Нагадаємо, посадові обов’язки педагогічних працівників не обмежуються лише виконанням педагогічної роботи, а включають й іншу педагогічну діяльність, передбачену посадовими обов’язками. Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України працівник повинен виконувати трудові обов’язки й отримувати оплату праці в розмірі повної тарифної ставки. Тому скорочення тривалості уроку не є підставою для зменшення норми часу, що передбачається на вивчення предмету і не є підставою для зменшення норми часу для оплати.
