“Там в молодших класах – є хороша молода вчителька. Тільки колеги вважають її дурненькою” – Галина Сергеєва
Мені розповіли про одну школу в Голосіївському районі. Там в молодших класах – є хороша молода вчителька. Дітей дуже любить, добра, кажуть. Учні у неї такі щасливі. Тільки все колеги вважають її дурненькою, звичайно.
– Чому дурненькою?.. – запитала я.
Виявилося, що впродовж навчального року кожну перерву – зауважте – кожну – вона виходить зі своїм класом на вулицю. І навесні, і взимку, і восени. Одягає, рахує, виходить, вони трохи бігають і назад в клас.
Ні щоб як нормальна – журнали заповнювати, чай пити, що там ще – вона гуляє з ними! Де ж це бачено! – обурюються всі інші вчителі.
У всій-то школі з цим дуже суворо. Сторож на вході, нікого не впускати, нікого не випускати, турнікети, речі потім не розкидані, в класі не натоптано, ніхто не біжить, нікуди не поспішає, всі сидять в класі з планшетами і телефонами. Віконце відкрили – будьте ласкаві, дихайте. Порядок повинен бути в бібліотеці!..
На неї, на цю вчительку, навіть батьки іноді лаються, бач чого вигадала. Потім змінка мокра, і штанами ще кудись влізуть…
– Молода ще!.. Не обтесана!.. – пояснює сторож.
А я слухаю про цю вчительку і згадую рудого фінського вчителя математики. Він водив нас по їх звичайній фінській школі, коли ми там у них знімали, такий розслаблений, в джинсах і кофті. Була перерва якраз, і всі діти – і великі і маленькі – вийшли на вулицю.
– У нас такого немає… – говорила я.
– Чому? – дивувався математик. – Це хіба дорого? Для цього хіба потрібні великі реформи?..
Йому було незрозуміло, що в цьому такого – адже це звичайне здоров’я, звичайна гігієна, адже це кисень для молодого мозку, це рух, це сміх, а не задушливий клас, стовпи пилу і сутулі від нудьги і сидіння діти.
А потім я повернулася і питала всіх-всіх вчителів – що ж в цьому такого. Чому наші діти в’язні шкіл, за гратами і турнікетами?.. Невже це дорого, складно – вивести дітей на прогулянку на перерві?.. Чому це робить весь світ, а у нас шикають якщо першокласник біжить по коридору? Згадайте себе – це ж неможливо, неможливо сидіти!..
Мені відповідали різне. Що перерва маленька, і що батьки самі не хочуть, і що потрібна політична воля і розпорядження директора… Багато чого говорили.
А одна проста вчителька в одній школі – просто бере і робить. Дурненька, що з неї візьмеш.
Галина Сергеєва
