Зараз на всіх масштабних тренінгах є фасилітатори. Експерти радять використовувати цей метод і на уроках. Адже він допоможе учням отримати необхідні навички, навчить колективно приймати рішення та покращить взаємини з вчителем та однолітками.
Американський психолог К. Роджерс вважав, що фасилітація школярів – це дієвий інструмент покращення якості освіти. І це дуже важливо використовувати на уроках в сучасному світі.
Експерти наголошують, що вчитель сам може стати фасилітатором. Тобто допомогти школярам прийти до конструктивних рішень за допомогою обговорення та групової роботи.
Що таке фасилітація
Це організація процесу колективного розв’язання проблем у групі, що полегшує процес спільного прийняття рішення. Такі завдання сприяють об’єднанню школярів і розумінню, що всі роблять спільну справу.
До того ж, різні люди викликають різні почуття і реакції. А в команді людина може це порівнювати і бачити емоції всіх. Саме ррізноманіття взаємин в групі забезпечує учням значні можливості для пізнання та розвитку.
Так, фасилітація у школі передбачає:
індивідуальний підхід учителя до кожного учня;
створення позитивного шкільного простору, побудованого на справедливості, довірі та повазі;
толерантне ставлення до інакшості та спокійне вирішення конфліктів;
створення особливого мікроклімату, який полегшує навчання, самодисципліни;
Що мають знати вчителі?
Якщо ви обираєте фасилітацію як метод навчання у школі, вам потрібно дотримуватися таких правил:
Бути щирим і правдивим (вчитель-фасилітатор у взаєминах зі школярами повинен бути таким, яким він є поза роботою).
Довіряти дітям та приймати кожного з них (вчитель-фасилітатор повинен завжди вірити у здібності та потенціал кожного учня).
Розуміти дітей на рівні емпатії (вчитель-фасилітатор повинен намагатися дізнатися внутрішній світ школяра, зрозуміти його поведінку та мотивацію).
Як використовувати метод фаліситації на уроках
Організовуючи такий урок, вчитель навчить учнів базових навичок ефективної комунікації та прийняття рішень.
Метод фасилітації “Я – повідомлення”
Учні мають вміти спілкуватися. Тому вчитель повинен змоделювати конфлікт, у якому він виступатиме фасилітатором.
До прикладу, об’єднайте клас у групи з 4 осіб або пари. Запропонуйте школярам обрати конфліктну тему та “ролі”.
Потім попросіть команди інсценізувати конфлікт: це може бути імпровізація або завчасно прописаний сценарій.
Структура ситуації “Я – повідомлення”:
Об’єктивні факти, слова або вчинки людини (“Ти кричиш…”)
Власні емоції (“Мені неприємно, страшно, я відчуваю себе погано…”)
Власні потреби (“Я заслуговую на спокійне спілкування…”)
Прохання (“Будь ласка, говори спокійно…”)
Так, учні мають розіграти конфлікт з ситуаціями “Я – повідомлення” та “Я – висловлювання” (коли учень спеціально висловлює емоції).
І в кінці не забудьте підбити підсумки – обговоріть із класом, чи складно було конфліктувати, коли опонент використовує “Я – висловлювання”.
Метод фасилітації “Позитивний конфлікт”
Ця вправа допомагає учням навчитися правильно конфліктувати та приймати групові рішення. А для цього дітям необхідно поглянути на минулий негативний дослід та критично його оцінити.
Приклад ситуації “Позитивний конфлікт”:
Попросіть дітей пригадати конфлікти, що траплялися у їхньому житті. Відведіть на це декілька хвилин. Нехай вони запишуть їх у зошит: без імен та деталей, лише суть.
Попросіть дітей записати навпроти кожного конфлікту число:
1 = Конфлікт, із яким я впорався добре.
2 = Конфлікт, із яким я впорався не дуже добре.
3 = Конфлікт, із яким я впорався погано.
Об’єднайте школярів у групи або пари з однокласниками, яким вони довіряють. Попросіть дітей обговорити питання: як би інші діяли під час конфлікту? Та як міг вчинити учень у цій ситуації?
Попросіть дітей запропонувати 2 – 3 рекомендації для ефективного врегулювання конфліктів.
Метод фасилітації “Один-два-чотири”
Завдяки цій вправі школярі отримують можливість спочатку обдумати проблему і тільки потім обговорити її в парі або групі. Це дозволяє дитині взяти паузу, поміркувати та прийняти власне рішення.
Так, вчитель має записати проблемне питання на дошці. Після того, як школярі індивідуально обміркують питання, вони мають дійти до висновку та відповісти на нього:
що учень думає з цього приводу?
яке його ставлення до проблеми?
яке його остаточне рішення?
Потім діти мають обговорити проблемне питання та думки щодо нього з сусідом по парті. Перед цим можна запропонувати учням вгадати ставлення партнера до проблеми, а вже потім висловити власні припущення.
В кінці підбийте підсумки. Зокрема, запитайте у школярів, які почуття виникали у них під час роботи над цією вправою та чому вони навчилися.
