Напередодні 8 березня учасники навчального процесу традиційно розділяються на два табори: тих, хто святкує, і тих, хто ні. Чому свято 8 березня викликає стільки суперечок і що розповісти школярам про Міжнародний день боротьби за права жінок? З’ясовувала команда проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».
Активне обговорення 8 березня розпочинається у батьківських чатах задовго до свята. Так, пости про підготовку до святкування у школах почали з’являтися в одній із популярних Facebook-груп для мам ще наприкінці лютого. Що дарувати, як вітати та чи потрібно це взагалі? Запит на зміни серед батьків школярів помітно одразу.
«Вчителька запитала, чи будемо вітати дівчаток з 8 березня. У Viber-групі більшість батьків проголосували «за», — пише у відповідь на запитання авторки статті Оксана, мама першокласника. — Вже й подарунки почали обирати, а тоді кілька батьків запитали: а що ми, власне, святкуємо? Прихильники свята так і не змогли дати відповідь. Якщо це свято весни, то чому ми не вітаємо хлопців, хіба до них весна не приходить? Якщо це день боротьби за права жінок, для чого тоді дарувати 6-річним дівчаткам квіти й солодощі? Порозуміння обидва «табори» так і не знайшли. Особисто я проти застарілого розуміння контексту 8 березня. Замість усіх привітань у школі краще організувати уроки про гендерну рівність, боротьбу за права жінок, досягнення видатних українок тощо».
Святкувати 8 березня у звичному для школи форматі (з привітанням жінок та дівчат — авт.) недоречно, зазначає координаторка програми «Гендерна демократія» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, бюро Київ – Україна Анна Довгопол. Адже Міжнародний жіночий день був заснований жінками-соціалістками на початку ХХ століття, щоб привернути увагу до нерівного становища жінок у суспільстві. Досі його так і сприймають на Заході, адже проблема нерівності, на жаль, ще не вирішена.
«Можна сказати, що значення 8 березня було спотворене радянськими партійними лідерами свідомо. З одного боку, це було зроблено для того, сказати радянським жінкам (а заодно — і всьому світу), що проблеми нерівності в СРСР більше не існує (що, звісно, було неправдою). З іншого – повернути жінок в сім’ю, щоб вони народжували більше дітей у післявоєнні часи. Таким чином, 8 березня поступово перетворилося на святкування «жіночності» і материнства як її важливого аспекту», — пояснює експертка.
Контекст Міжнародного жіночого дня досліджує у своїй статті історикиня Оксана Кісь. Уперше за радянських часів в Україні його відзначали в 1920 році, а вже через рік свято стало державним. Упродовж століття ідея про боротьбу за права та рівність жінок набувала змін та підмінювалася новими сенсами. Замість вуличних маршів та мітингів його «святкування» стало офіційними зборами «жінок-трудівниць» у приміщеннях. Після Другої світової війни акцент змістився в бік материнства. А в 1965 році 8 березня стало вихідним днем, що одразу перенесло святкування з публічної в приватну сферу з урочистим привітанням жінок на роботі та вдома.
Оксана Кісь пише: в Україні 8 березня досі залишається одним із найпопулярніших свят. Водночас вона помічає зміни у суспільній свідомості: з року в рік інтерес довідатися походження та історію, збагнути первісний смисл Міжнародного дня прав жінок зростає.
Ці зміни помічають і батьки, залучені до навчального процесу.
«Ми святкуємо 8 березня у родині. Бабусю, наприклад, вітаємо традиційно, для неї це «жіночий день». Водночас своїм дітям я розповідаю про боротьбу за рівні права жінок», — пише у Facebook-групі Наталія зі Львова.
Координаторка програми «Гендерна демократія» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, бюро Київ – Україна Анна Довгопол переконана: 8 березня — чудова нагода поговорити зі школярами про гендерні питання.
«Насправді є безліч варіантів пояснити дітям на доступному рівні, чому вітати жінок тюльпанами — неправильна традиція. Можна поговорити про те, чи повинна стать визначати їхній життєвий шлях, чи все ж дівчатка і хлопчики можуть бути, ким завгодно. Розповісти про видатних жінок, а також про те, чому ми так мало їх знаємо (насамперед тому, що жінки отримали нагоду масово отримувати освіту близько 100 років тому). З молодшими школярами можна разом почитати книжку про видатних українок, а в старших класах запропонувати зробити дослідження про цих жінок. Можна запросити на урок жінок-вчених, військових або пожежників (представниць будь-яких професій, де жінок поки що мало) і розпитати їх про їхню роботу. Можна поспілкуватися з експертками у гендерних питаннях або громадськими активістками, запросивши їх до класу», — пропонує Анна Довгопол.
Формування громадських та соціальних компетенцій — в основі підходу Нової української школи. Усвідомлення ідей демократії, справедливості, рівності, прав людини, рівних прав і можливостей під час навчання допоможе дітям успішно взаємодіяти з іншими людьми вже у дорослому житті. Тож пояснення історичного контексту 8 березня залишається актуальним завданням для педагогів та батьків.
