Як вчителеві відповідати на запитання учнів та батьків: корисні поради
Учні часто люблять ставити питання і на них вчителям треба відповідати завжди лаконічно та вчасно. Як педагогу впоратися зі шквалом запитань від дітей та як реагувати на емоційні закиди батьків – читайте у матеріалі.
Джерело: Освіторія
Експерти підготували універсальну інструкцію, які допоможуть керувати запитаннями учнів та спокійно реагувати на них.
Як керувати запитаннями в класі
Діти доволі довго навчалися дистанційно, тому повернення в класи потребуватиме адаптації. Тому тут психологи радять нагадати учням про культуру ставити запитання. Як це зробити:
- застосовуйте принцип “запитання по руці”: якщо учень хоче поставити питання, він має підняти руку і почекати, поки до нього дійде черга;
- виділяйте окремий час для запитань на уроці: це може бути після інструкцій до певного завдання, наприкінці уроку, на перерві тощо;
- підтримуйте культуру поваги і тиші під час запитань: нехай під час того, як один учень питає, інші – уважно слухають ваші відповіді, щоб запитання не повторювались;
- запровадьте традицію “запитай про будь-що”: це може бути час наприкінці дня, під час класної години або на перерві (такі питання не обов’язково мають стосуватися навчання чи поточних тем, але вони можуть цікавити дітей).
Американський педагог Майкл Лінсін дав кілька порад, чого не варто робити вчителям:
- не приймайте запитань, поки ви даєте пояснення чи інструкції до завдання;
- не зважайте на запитання, які “викрикуються” з класу або перебивають вас;
- не відповідайте на питання, яке щойно звучало і ви вже дали на нього відповідь.
Що сказати, якщо не знаєте правильної відповіді
Звичайно, вчитель — не пошукова система, щоб знати все. До того ж, чогось не знати – це нормально. Тому не варто ніяковіти, якщо учень ставить питання, на яке ви не маєте відповіді.
Як вийти із цієї ситуації? Британська вчителька Дженні Фогс радить кілька послідовних кроків:
- Не намагайтесь відповісти швидко і абищо, якщо не знаєте правильної відповіді.
- Візьміть коротку паузу і спокійно визнайте, що це питання досить складне, і у вас немає на нього відповіді просто зараз.
- Скажіть учнями, коли ви дасте на нього відповідь пізніше. Це можна зробити або до кінця уроку, або пообіцяти повернутися до питання наступного дня. Тут важливо дотриматись обіцянки, навіть якщо учень вже забув.
- Якщо це запитання, що піднімає дискусію або може мати кілька відповідей залежно від контексту, можна запропонувати знайти відповіді всім класом.
Як реагувати на особисті запитання від учнів? Іноді хороші стосунки з учнями можуть стирати кордони між робочим і приватним простором. Тому важливо визначити межі, за які учні і вчителі не повинні заходити.
Але якщо в класі лунає надто особисте запитання до вчителя, то він може дати учням зрозуміти, що ви його почули. Наприклад, можна відреагувати так: “Мене тішить, що ви так цікавитесь моїм життям поза роботою, але це питання надто особисте, я залишу його без відповіді”.
Як відповідати на емоційні запитання батьків
Спілкування вчителів з батьками – це окрема наука, яка вимагає чималих зусиль. Однак, тут теж є загальні правила, і їх потрібно встановлювати. Найперше, домовтеся з батьками, що ваше спілкування відбуватиметься на рівні конкретних фактів чи потреб дитини, а не на рівні емоцій чи чуток.
Вчитель говорить з батьками / Фото southeast
Але якщо батьки продовжують, попри домовленість, звертатися до вчителя з емоційними запитаннями-закидами, мовляв, ви поставили несправедливо оцінку, даєте забагато домашнього завдання тощо, то ось кілька порад:
- Вислухайте і не перебивайте. Пам’ятайте, що ви професіонал, отже маєте оперувати фактами, навчальним планом та рекомендованими методиками.
- Поясніть, як саме ви викладаєте, як проходить ваш урок, бо іноді батьки не уявляють, скільки видів роботи відбувається на уроці та за якими критеріями вчитель оцінює роботу учнів.
- Доповніть свої слова на практиці: покажіть, які є рекомендації щодо теми, а які роботи дитина виконала в класі.
- Проявіть емпатію до переживань батьків і запропонуйте практичні поради, як можна підвищити рівень мотивації дитини до навчання.
