Потрібно запровадити широкий вибір освітнього меню та форм навчання, зазначив педагог Віктор Громовий.
Інформує Всеосвіта.
Сфера освіти є динамічною, постійно розвивається та підлаштовується до інтересів учасників освітнього процесу. Її головне завдання–дати актуальні знання учням та допомогти їм прийняти виклики сьогодення.
Якою ж повинна бути ідеальна школа майбутнього, яка задовольняла б виклики майбутнього покоління?
Над цим питанням на фейсбук-сторінці розмірковує освітній експерт Віктор Громовий.
Насправді уже пізно будувати нову українську школу, настав час створювати«школу, яка не школа». Якими ж мають бути основні її характеристики?
Якщо ми на законодавчому рівні визнали право учня мати індивідуальну освітню програму та можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією, це означає, що:
- «Трьома китами», на яких базується сучасний заклад освіти, є свобода, індивідуальність, різноманітність.
- Розмови про тривалість навчання втрачають сенс. Хтось може здобути загальну середню освіту за 10 років, хтось за 12. Хтось лише у зрілому віці складатиме екстерном ДПА та отримає омріяне свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти.
- Школа більше не асоціюється із будівлею та класною кімнатою: це тепер здебільшого осередок індивідуальної педагогічної підтримки та стиль викладання. Здобувач може одночасно користуватись послугами кількох шкіл і обирати«сектор Альтернатива» шкільній формі навчання(наприклад, домашнє навчання).
- Поурочна оплата праці вчителя та урок як основна форма здійснення освітнього процесу залишаються у минулому.
- Потрібно відмовлятись від практики, коли зміст освіти кожного учня визначають перехожі на проспекті Перемоги, 10 у Києві ще до того, як він переступить поріг школи. На практиці це означає скасування базового навчального плану, який наразі є складовою частиною Державного стандарту.
- Також треба забути про типові навчальні програми та предметне навчання, натомість запровадити широкий вибір освітнього меню та форм навчання.
- Немає місця й для типової освітньої програми у ЗЗСО ІІ-ІІІ ступенів, там повинні бути лише індивідуальні освітні програми! Орієнтовне співвідношення обов’язкового змісту освіти з вибором учня у початковій школі має бути 80%: 20%, у середній школі – 50%: 50% і у старшій школі – 20%: 80%.
Тільки так можливо перетворити індивідуалізацію (персоналізацію) з пустопорожнього лозунгу на «практику, яка працює», – підкреслив освітній експерт.
- Професія вчителя радикально трансформується, він перетворюється з«урокодавця» у фахівця з індивідуального педагогічного супроводу здобувача освіти (тьютора, фасилітатора, консультанта, коуча тощо).
- Замість застарілого «компетентісного підходу» поступово утверджуються метапідходи: від намагання вкласти в голови дітей, те, що вони не розуміють, до пошуку можливості навчити знанням, які ще не існують. Потрібно відійти від надмірної раціоналізованості освіти, яка позбавляє творчого натхнення, й почати викладати у школах та університетах навчальні дисципліни, які не дають очевидної негайної вигоди.
Віктор Громовий вважає, що майбутнє вже настало і потрібно негайно напрацьовувати моделі та практики «школи, яка не школа».
А чи погоджуєтесь ви з такою моделлю закладу освіти?
