Якщо «9» – ти середньостатистичний «четвірочник», а «10» – ти в «елітному клубі» відмінників, зазначає педагог.
Інформує Всеосвіта.
Головним критерієм під час виставлення оцінок учням є об’єктивність. У школі вчитель постійно знаходиться у процесі тотального оцінювання: властивостей, якостей, відносин, дій дитини, поведінки – оцінюється все, що залучене у сферу відносин «учитель-учень».
Своїми міркуваннями щодо об’єктивного оцінювання поділився Олексій Богданець у групі «Навколо Науково» у фейсбуці:
І здавалося б, що може бути простіше – є тематичні оцінки, виводиш середнє арифметичне і маєш семестрову – на перший погляд, все просто. Отож, перша тематична (оцінка за вивчену тему) – 8, друга – 10, третя – 10. За семестр виходить – 9,33.
За його словами, кожен вчитель, та, напевно, і дитина на підсвідомому рівні відчувають, що найбільша прірва між оцінкою «9» і «10». Якщо «9» – ти середньостатистичний «четвірочник», а «10» – ти в «елітному клубі» відмінників.
Чи може оцінка або судження людини бути абсолютно об’єктивними?
Тут чиста філософія. Аби бути абсолютно об’єктивним, думка людини має сформуватися самостійно, вільно від будь-яких авторитетів. Але навряд чи таке можливо, адже знання ми черпаємо з книг, фільмів, підручників і передач – від тих чи тих авторитетів, – пише пан Богданець.
Він вважає, що навіть якщо вивчити різні джерела, протилежні одне одному, і сформувати думку, на базі загальних знань, це буде краще, ніж відтворювати думки єдиного авторитету, втім, це все одно можна назвати «міксом» на базі чужих суджень.
Також Олексій Богданець додає, що відмовившись від накопичених знань, відмежувавши себе від інформації та авторитетів, людина все одно не може бути об’єктивною, тому що в такому випадку її знання виявляться близько нуля. Хоча саме такі люди зазвичай вважають себе найбільш об’єктивними.
