Сексуальне виховання – це справжня проблема сучасної України та сучасних підлітків.
Інформує Всеосвіта.
Тема сексуального виховання в Україні здебільшого існує лише на папері. Про неї починають згадувати, коли Міністерство освіти отримує в лоб запитання: «А чи проводиться у наших школах уроки сексуальної освіти?». Тоді одразу ж у приклад наводяться різні навчальні предмети («Біологія», «Громадянська освіта», «Основи здоров’я») та факультативні курси, в рамках яких підлітків знайомлять із базовими поняттями сексуального виховання. Чи мали б знайомити, адже кількість випадків сексуального насильства, кількість ранніх абортів та захворювань свідчить зовсім про інше.
Про сексуальне виховання дітей та його необхідність розмірковує вчителька біології Веселинівської ЗОШ Наталія Войтенко.
Сексуальне виховання – це проблема сучасної України та сучасних підлітків. На жаль, у цьому питанні наша країна відстає; діти шукають усю необхідну інформацію в інтернеті, що не може не призводити до негативних результатів.
Пам’ятаю, коли я ще була ученицею, для того, аби змусити нашого вчителя червоніти й заїкатися, потрібно було просто порушити тему сексу. І батьки також на такі теми не розмовляли («у Радянському Союзі сексу не було»), були впевнені: якщо оминати т а к і питання, то діти нічого не знатимуть і, відповідно, не влипнуть у халепу. Навіть пам’ятаю, що вчитель мав право не викладати у школі тему «Будова статевої системи людини», а залишати її на самостійне опрацювання учням.
Коли я закінчила університет і пішла працювати до закладу освіти (це була невеличка школа в селі), існувала надія, що ситуація покращилась. Однак ні. А згодом я стикнулася з темою сексу у школі й навіть не знаю, хто був більше шокований – я чи учні. Ситуація не змінилася: з дітьми про сексуальне виховання ніхто не говорив і не говорить.
Я почала активно проводити звичайні бесіди з дітьми про секс, контрацепцію та взаємовідносини між чоловіком та жінкою й була здивована зворотним зв’язком. Діти по-справжньому зацікавилися й ставили безліч різноманітних запитань. Ми разом дивились відеоролики про статеве виховання, про контрацепцію та її різновиди й про те, де можна придбати засоби захисту. Звісно ж, я радила дітям консультуватися з лікарем, я намагалася бути максимально відкритою у розмові, намагалася стати дорослою подругою, якій можна довіряти. І діти відкривалися й навіть жалілися на батьків, які їх не чують і не хочуть чути. Наприклад, у хлопця-підлітка зранку полюція, а мати без стуку заходить до кімнати й чекає, доки син підніметься, – а йому соромно.
Також я намагалась проводити статеве виховання з батьками. Я ніколи не думала, що переді мною будуть сидіти дорослі жінки, старші за мене, й так червоніти… Це був для мене шок. Просила батьків бути уважнішими й відкрито розмовляти з дітьми про секс, на що одна мама відповіла: «А як? Я не можу, мені соромно».
Сьогодні я працю у великій школі, в районі, і намагаюсь приділити час бесідам на тему сексу. У цьому році я акцентую увагу на явищі сексуального насильства, на його проявах, розповідаю, до кого можна звернутися по допомогу. Особливо наголошую на правах дітей, тому що, на жаль, у цьому питанні діти також мало обізнані, їх здебільшого виховують сучасні серіали.