Вчора, 3 грудня, під стінами Верховної Ради відбувся мітинг профспілок проти порушення прав учителів. Профспілка, зокрема, вимагала підвищити посадові оклади освітян із застосуванням коефіцієнта 1,5, не допустити зменшення обсягів субвенції, схвалених у проєкті Державного бюджету на 2021 рік у першому читанні й забезпечити у 2021 році місцеві бюджети освітньою субвенцією у повному розмірі.
На акцію протесту на своїй сторінці у фейсбуці відреагував Дмитро Ламза, директор столичної спеціалізованої школи № 210.
Виконавча влада вкотре принижує освітянську спільноту, всіляко демонструючи, що їм на нас, вчителів, байдуже. Це моя особиста позиція щодо ситуації, яка склалася на сьогодні в освіті.
Вчергове працівники галузі змушені захищати свої права на центральних вулицях столиці й, озброївшись гаслами, нагадувати про те, що все починається зі школи, з учителя.
До чого довели освітян? Уже вдруге за рік ми маємо влаштовувати акції та захищати себе. Так, я розумію, що відповідно до статті 39 Конституції України «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації….».Але для чого доводити людей, щоб вони виходили скандувати?
Що ми бачимо? Педагоги змушені під час освітнього процесу виходити на мирні акції, жертвувати знаннями дітей і просити владу почути нас. Низка питань, що ми висуваємо, стосується понад 70 тис. вчителів, вихователів та інших педпрацівників. Особисто я хочу відчувати себе захищеним центральною владою і розуміти, що у мене є майбутнє і моя родина буде теж захищена.
Я сьогодні спостерігав за дуже дивною ситуацією: т.в.о Міністра освіти Сергій Шкарлет всюди говорить, що його не чують і на його листи не реагують. У мене виникає звичайне запитання: «Пане Сергію, а чому Вас немає на освітянській акції, чому Ви не очолили цей мирний протест?». Як завжди, відповіді ми не отримаємо, звикли вже до мовчання.
Панове! Ви тільки уявіть: якщо всі вчителі одночасно не вийдуть на роботу, покажуть, що працювати в таких умовах не будуть, то що буде зі школами? Що буде з освітою? Кожного місяця дивлюсь на свою платіжку по заробітній платі й чекаю, коли ж там буде цифра 4 тис. доларів, які нам обіцяли? Але як жити, як, зрештою, виживати? Ми, вчителі, працюємо на ентузіазмі, нам важливо майбутнє дитини! Отож, спочатку думаємо про дітей.
