Розвінчуємо міфи та копирсаємось у гардеробі разом із вчителькою географії Іриною Мокрій.
Створити свій бренд – означає створити себе (с)
З чим зазвичай асоціюється будь-яка професія? Насамперед це форма одягу, яка одразу допомагає визначити, хто перед нами: міліціонер, пожежниця, суддя чи кухар. А як щодо педагога? Офіційної форми у цього фаху немає, однак більшість українців, коли йдеться про вчительство, послуговується затертим до дір стереотипним образом: вчителька з гладенько зачесаним волоссям, у строгому сірому костюмі – найчастіше у піджаку та спідниці нижче колін – і черевиках на невисоких підборах. Іноді для цілісності образу припасовують й «аксесуари»: указка в одній руці, глобус в іншій.
Ноги у цього стереотипу ростуть ще з часів СРСР, та навіть зараз від нього не поспішають відмовлятися. У результаті маємо історію про виховательку з Рівненщини, яка опублікувала фото у купальнику… і опинилася у центрі скандалу. Здавалося б, купальник й відпочинок на морі – логічно взаємопов’язані речі. Аби ж то! Судячи з претензій колег виховательки та батьків, пані мала гойдатися на хвилях у пристойному одязі – цілком можливо, що у піджаку й спідниці нижче колін, – аби не травмувати нікого виглядом голих рук, ніг і, боже збав, живота.
Мене вразила ця історія. У своєму інстаграмі я вирішила розпочати своєрідний челендж: публікувала декілька постів у купальному костюмі і вказувала, де мене можна знайти: «Якщо хочете побачити вчительку у купальнику, я на Трухановому острові». Люди нав’язують нам свої стереотипи – і з цим потрібно боротися.
Ірині Мокрій 28 років. Вона працює у київській гімназії НПУ ім. Драгоманова вчителькою географії й водночас класним керівником 10-Б класу. На зустріч із журналістами «Всеосвіти» пані Ірина прийшла з палаючими очима – розповісти про те, що професія педагога не обмежує, а дає зайвий привід бути собою і вдягатися так, як хочеться.
З чим пов’язаний лукізм (дискримінація за зовнішнім виглядом – ред..) у вчительському середовищі? Чому вчителі в Україні соромляться бути стильними? Як зовнішній вигляд педагога може впливати на комунікаційний зв’язок з учнями? Скільки вчительських зарплат коштує вдягатися стильно, зручно та якісно? Як сформувати свій гардероб так, щоб кожен підібраний образ був вдалим й приносив справжнє задоволення? Ми поставили ці запитання Ірині Мокрій і отримали вичерпні відповіді.
Мода і вчительство
У період Радянського Союзу педагоги дотримуватися обов’язкових шаблонів: усі повинні були мати більш-менш однаковий вигляд і навіть не допускалося, що вчителька може з’явитися на заняттях з розпущеним волоссям чи, скажімо, у спортивному костюмі.
Були випадки, коли я приходила до гімназії у спортивному костюмі, і ніхто не дивувався. Я просто сказала: «Ви знаєте, сьогодні так сталося. У мене два уроки, і я дозволила собі прийти у цьому». Звісно, я не закликаю кожного дня вдягати спортивне, але хочу донести, що тут нічого критичного немає.
Вийти за рамки так званих традицій у здебільшого консервативному вчительському середовищі означає ледь чи не справжній виклик. Однак у середовищі учнівському це сприймається зовсім по-іншому.
Наприклад, коли ти з’являєшся у школі у велосипедках (короткі легінси – ред.), тебе можуть осудити колеги. А учні просто не звернуть на це увагу. Вони – інакше покоління, їм в принципі не важливо, у що ти вдягнений, головне, щоб це було сучасно.
Діти не носять з собою набір закостенілих стереотипів – зазвичай його «дарують» у спадок батьки.
Мода та учнівство
Зрештою, будь-який педагог повинен бути приємним не лише у спілкуванні, але й мати приємну зовнішність. Адже шкільний предмет в учня передусім асоціюється з учителем.
Дитині подобається вивчати предмет саме тому, що подобається вчитель, а не тому, що тема цікава.
Я люблю робити компліменти своїм учням. Намагаюсь кожного дня говорити комусь: «Ти маєш гарний вигляд», «У тебе класний стиль». Особливо потрібно підтримувати тих дітей, в яких є з цим проблеми, зокрема, підлітків – адже вони часто вдягаються стримано, полюбляють темні кольори й цураються яскравих. Я власним прикладом демонструю, як можна стильно поєднувати речі в прийнятних рамках. Батьки розповідають мені, що діти приходять додому у захваті: «Ірина Костянтинівна сьогодні зацінила мою зачіску».
Звісно ж, учні хочуть мати такий вигляд частіше, робити цікаві зачіски, гарно вдягатися – і все тому, що їх підтримала вчителька. Це своєрідна терапія: дітям подобається, що на них звертають увагу, і вони, своєю чергою, звертають увагу на педагога.
Не так важливо бути для учнів суперкласним професіоналом, як бути їхнім другом.
У сучасному світі вчитель – не джерело знань, адже усе необхідне діти можуть дізнатися в інтернеті. Педагог повинен навчити вчитися, повинен вказати, як правильно це зробити, де знайти інформацію, як систематизувати її та дізнатись, що потрібно, а що ні. Вчитель має навчити любові, дружбі, повазі й комунікації.
Позбавляємось стереотипів
Дуже часто нав’язані уявлення про те, як потрібно купувати речі та носити їх, заважають відчувати себе комфортно і любити свій зовнішній вигляд.
1. Якісними та стильними бувають лише брендовані й дорогі речі
Насправді не існує такого правила, що у магазинах продаються кращі за якістю речі ніж на ринку чи у кіосках.
Я два чи три рази купувала речі у переході, і вони були неймовірно комфортними, якісними. У результаті я отримала більше ніж могла б отримати після покупки у Zara. Одразу потрібно дивитися на склад: у магазинах масмаркету часто зустрічається один поліестр, а от на ринку легко знайти якісні матеріали.
2. «Купила гарний одяг, але не носитиму – це на свято»
Ще один стереотип, який буквально забороняє педагогам вишукано вдягнутися на роботу, мовляв, це звичайний будній день, а одяг приготований для урочистостей.
Переважно день свята в принципі не настає і вбрання просто висить, або його на заплановану дату вдягати вже зовсім не хочеться.
«Придбала новеньке – хай полежить»
Цей стереотип дуже схожий на попередній. Люди, які ним послуговуються, виправдовують себе тим, що потрібно спочатку доносити старе – це, так би мовити, «по-хазяйськи». Зрештою речі зношуються дуже сильно, втрачають форму і колір, а питання «Що одягнути?» залишається нерозв’язаним. Раціональніше носити все потроху – тоді й одягу більше, й зовнішній вигляд на висоті.
Ще у дитинстві, коли ми з мамою йшли на ринок купувати мені нові чобітки, я завжди мала вибір: піти одразу в них чи взяти з собою. Якщо я не вдягала взуття на місці, то носила його вдома – це був своєрідний ритуал. Я не розумію людей, які відкладають гарний одяг на потім. Якщо річ тобі подобається, навіщо чекати якогось примарного завтра? А раптом це завтра не наступить?
3. «Якщо я кожного дня вдягатимусь святково, то потім, коли захочу вдягнутися як зазвичай, усі помітять цей контраст»
Гарний вигляд потрібно мати кожного дня і водночас дотримуватися одного-єдиного правила – власного комфорту. Лише він допоможе відчувати себе казково у будь-якому одязі. Крім того, краще утриматися від покупки занадто святкового вбрання, якщо воно з розряду «одноденних».
Формуємо гардероб
На початку мого педагогічного старту я думала, що вдягатися потрібно дуже стримано: закриті сукні, класика на кшталт білий верх-темний низ – але мені у цьому було некомфортно. І тоді я зрозуміла, що мій гардероб не може перетворитися на склад «уніформ», коли не буде що вдягнути навіть на зустріч з друзями.
Насамперед гардероб повинен бути функціональним, «базовим», щоб речі можна було легко комбінувати між собою. Не варто забивати шафу зайвим одягом, який носився лише один раз за часів царя Гороха, і з цієї ж причини не потрібно скуповувати речі із шаленими знижками – не тому, що потрібні, а тому, що дешево. У такий спосіб гардероб перетвориться на склад хламу.
Якщо на поличці лежить річ, яку ти не вдягаєш протягом року, то вона тобі вже не потрібна.
Я не дуже люблю купувати речі, які точно не вдягну наступного сезону. Натомість намагаюся обрати те, що гарантовано носитиму довгий час. Інколи хочеться імпульсивно придбати модне вбрання, однак варто стриматися і купити щось базове, що личитиме до будь-якого образу. Якщо ти сам собі в певному одязі у дзеркалі не подобаєшся, не потрібно його вдягати, яким би супермодним він не був.
3 найшвидших луки,які завжди будуть виграшними:
- Біла футболка, чорні джинси, білі кеди/кросівки
- Правильно підібраний піджак, сукня, пояс (підбори не обов’язково).
- Правильно підібраний светр. Його можна накинути на плечі замість шалика, перетворивши на яскравий акцент.
Найбільше мені подобається поєднання класичного та кежуального стилю (casualstyle), а також стиль ґранж (grunge style). Джинси і біла сорочка – моя улюблена композиція. Мені здається, що в цьому образі будь-яка вчителька може виглядати по-справжньому класно.
Як щодо бюджету?
Якісний, стильний, багатогранний образ за бажанням можна створити й при мінімальному бюджеті. І думка про те, що вчительської зарплати не вистачить на гарне вбрання, насправді не відповідає дійсності.
Часом під моїми постами про одяг у фейсбуці пишуть: «Це, мабуть, одна з тих вчительок, яка отримує 4 тисячі доларів у місяць. Адже на 3 тисячі гривень неможливо мати такий вигляд». Звісно, я погоджуюсь з тим, що на одяг потрібні гроші, але не з тим, що на це не вистачає вчительської зарплати.
Основна проблема полягає не стільки у нестачі коштів, скільки у неправильному їх використанні. Так, не варто купувати дешеві джинси, які швидко розтягнуться, а краще купити дорогі й носити їх три-чотири роки.
3 правила, які допоможуть правильно розподілити бюджет і наповнити гардероб потрібними речами:
1. Собівартість одягу
Перед кожною покупкою потрібно замислитися: наскільки окупиться ця конкретна річ, скільки разів її можна буде вдягнути.
Коли я збираюсь щось придбати, я завжди думаю: «Ця річ коштує 2000 гривень. Скільки разів я її одягну, щоб вона окупилася?» Наприклад, я придбала піджак за 500 гривень і ношу його 2 роки, це одна з моїх найулюбленіших речей – і вона окупилася до однієї копійки, її вартість стала просто нульовою.
2. Сподобався дорогий одяг? Не купуй одразу
Буває так, що у магазині серед гори одягу раптом знаходиться дорога річ, яка припадає до душі з першого погляду. Однак варто зачекати два-три дні перед покупкою.
Якщо ти постійно думаєш про цю річ, уявляєш, з чим її одягнеш, як вона сидить на тобі – тоді можна купляти. Якщо ти забув про неї – вона тобі не потрібна.
3. За чим я йду до магазину?
Перед тим, як влаштувати шопінг, корисно визначитися з пріоритетами і зрозуміти, чого не вистачає у гардеробі. Одна з найбільших проблем – коли витрачена значна сума грошей, але при цьому немає що вдягнути. Потрібно уникати імпульсивних рішень.
Мене не лякають дорогі речі – дорогі, звісно, у моєму розумінні. Я заздалегідь придивляюсь до них і потроху відкладаю на бажане. Мій бюджет у цій ситуації не страждає абсолютно, бо я вмію правильно ним користуватись.
