Для розвитку медіаграмотності в Україні насамперед має бути належна державна політика із захисту інформаційного простору, зазначає Сергій Горбачов.
Значуще місце в сучасному інформативному світі займає медіаграмотність. Проте критично оцінювати та аналізувати інформацію під силу не всім. Під час дискусії “Спільні виклики – креативні рішення. Мистецтво проти дезінформації” освітній омбудсмен Сергій Горбачов разом з однодумцями обговорювали інформаційну війну, розвиток і проблеми медіаграмотності в Україні, дезінформацію та мистецтво, як інструмент боротьби із нею. Своїми думками щодо цієї теми він поділився на своїй сторінці у фейсбуці:
Медіаграмотність й поєднання досвіду педагога, журналіста, розробника курсів із медіаграмотності та її вчителя, дуже резонують з роботою, яку я виконую на посаді освітнього омбудсмена. Адже право і його захист неможливі поза обізнаністю з медіаграмотності, поза його розумінням і вмінням діяти як з боку того, хто потребує захисту свого права, так і з боку того, хто це право захищає.
Омбудсмен вважає, що для сучасного світу характерна проблема популізму: нам пропонують чи повідомляють, що знайдуть прості рішення там, де таких рішень бути не може.
На його думку, відсутність медіаграмотності небезпечна тим, що змушує людину ухвалювати неправильні рішення, які їй же і шкодять:
У кожної людини різне ставлення до світу та інформації і це ставлення надзвичайно інерційне – його важко змінити, адже це потребує значних тривалих зусиль й адекватних рішень. На відміну від популізму, медіаграмотність пропонує нам шукати не прості рішення, а адекватні.
Сергій Горбачов переконує, що українська освіта вже добре розуміє значення медіа та медіаграмотності для розвитку свідомого суспільства:
Приміром, в кінці вересня було затверджено Державний стандарт повної загальної середньої освіти, де завідувачка Лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Любов Найдьонова слушно зауважила, що слово “медіа” використано 530 разів, а слово “медіатекст” – 515.
Хоча медіаграмотність та навчання медіаграмотності знаходять дорогу в освіті, але цього ще не достатньо для виховання суспільства, здатного критично мислити й відрізняти фейки від правди, зазначив Горбачов.
За словами омбудсмена ми наразі маємо дві основні проблеми, які сповільнюють цей шлях:
1.Дуже слабка підтримка інформаційної безпеки з боку держави: всі операції інформаційної війни проти України підтримані величезними грошима агресора.
2.Недостача професійних викладачів, тренерів, які знаються на темі: школярів медіаграмотності навчають педагоги, які не мають досвіду у медійній сфері.
Під час дискусії він також висловив власну думку про те, що для розвитку медіаграмотності в Україні насамперед має бути належна державна політика із захисту інформаційного простору. Можливо, навіть є сенс замислитися над створенням так званих “інформаційних військ”:
Дуже важливо, щоб уроки медіаграмотності у школах систематично проводили медійні люди: журналісти-практики приходили до школи і постійно працювали з дітьми на цих уроках.
Сергій Горбачов наголосив, що ми маємо чесно дивитися на те, що робимо, на результат наших зусиль та усвідомлювати те, що миттєвого результату одразу не отримаємо.
