Батько поділився роздумами про те, чого дійсно не навчають дітей у школах та виділив кілька напрямків.
Батьки часто нарікають, що дітей в школі вчать зовсім не тим речам, які їм знадобляться у реальному житті. Наприклад, чому їх не навчають критично мислити, як застосовувати отримані знання в житті? Такими міркуваннями поділився відомий одеський ресторатор та батько двох доньок Савелій Лібкін на своїй сторінці у фейсбук.
Мої дві мої молодші доньки навчаються у школі. Я теж продовжую вчитися, щоправда, давно вже не у школі. Тож питання освіти мене бентежить, можливо, не менше ніж Ілона Маска.
Чому не вчать у сучасній вітчизняній школі того, що по-справжньому б знадобилося дітям – моїм і вашим? Не вчать критичного мислення, тобто вмінню ставити запитання, часом незручні. Чому нас у школі вчать саме цього, а не чогось іншого? Чому все влаштовано так, а не інакше? Кому це вигідно? Знання подаються упакованими в коробку, і будь-який вихід за її межі, не заохочується.
У школі не вчать тому, як використовувати отримані знання за її межами, у реальному житті. Тобі просто пропонують повірити, що все, що ти зубрив, колись знадобиться, але не кажуть, коли й де. Авжеж, дуже важливо знати, що вода – це H2О, але не менш важливо розуміти, хто, скільки та в який спосіб заробляє на тому, що H2О тече з крана твоєї кухні.
І тут ми підходимо до наступного пункту: у школі не вчать заробляти гроші. Так, середня школа – це не МВА, але певні мінімальні знання про бізнес можна було б надати. Натомість школа вчить протилежного – жити ха рахунок інших, бо гроші – це погано. Школа обіцяє, що про тебе завжди хтось подбає: батьки, держава тощо. А насправді батьки піклуватимуться не завжди, а держава і не збиралася цього робити. Отже, про те, чим намастити свій бутерброд, доведеться поміркувати самому, але в школі цього не скажуть – там бідні вчителі вчать дітей, як бути бідними.
Хоча формування волі мислення має починатися з освіти, у школі не вчать бути вільними – навпаки, вчать тому, як перебувати в рамках. Замість того щоб учити, наших дітей, їх програмують, немов роботів. Дзвінок для вчителя, шкільна програма – непорушна Біблія. Там, де обмеження і паркани – там ідеологія. Замість того, щоб звільнити школу від політики, її намагаються максимально політизувати. Історія переписується щороку, депутати промовляють на шкільних лінійках, градус патріотизму має бути відповідним до стандартів, установлених Міністерством освіти.
Зрештою, у школі майже не навчають культури. У початкових класах – спів і малювання, далі – лише література. Але ж література – це далеко не вся світова культура. До речі, якщо ви вивчите розклад дистанційного навчання з 5 до 11 класу, то дізнаєтеся, що літературу зараз вивчають тільки у трьох старших класах (9—10 класи – двічі на тиждень, 11 клас – раз на тиждень). Чим відрізняється експресіонізм від імпресіонізму, а постмодернізм від метамодернізму, чому сучасне мистецтво прагне до провокації, чим талановитий спектакль відрізняється від посереднього – цього і багато чого іншого в школі не розкажуть. Залишається сподіватися, що всього цього вашу дитину навчить вулиця (це навряд чи) або опановувати культурну освіту самотужки, вдавшись за допомогою до книг, музеїв і театрів.
На завершення, напевно, потрібно було б написати, що, мовляв, сподіваюся, ситуація зі школою зміниться. Але ні, не сподіваюся – принаймні найближчими роками, доки мої доньки навчатимуться у середній школі. На жаль, освіта так і залишиться середньою або, іншими словами, “середненькою” – політика держави щодо цього питання не дозволяє сподіватися на інші варіанти.
Проте, на щастя, хоча школа і становить значну частину життя наших дітей, тільки нею все не обмежується. Кожен батько повинен заповнити те, чого не дає нашим дітям школа. Щоправда, для цього доведеться вчинити справжній подвиг – самому стати культурною, освіченою і критично розсудливою людиною.
У коментарях під цим дописом відомий освітній експерт та президент корпорації “Гранд” Володимир Співаковський підтримав думку Савелія Лібкіна, написавши, що вищеописані вміння та навички дійсно дуже важливі. Але кожний заклад освіти має власну сформовану освітню програму і батьки можуть обрати, що їхнім дітям найбільше підходить.
А ви погоджуєтесь з думкою автора допису?
