Навчання заради папірця, а не знань, знецінюється
Навчання без мотивації (розуміння, чому саме мені це треба вивчати) – безглузде.
Інформує Oсвіта.ua.
Чи може освіта бути з-під палиці? Коли вчити щось треба, бо так хтось сказав.
Кожен має таки досвід: вчителька сказала, мама покарає, тато перевірить, тому вчу. Проте я переконаний, що така освіта не матиме довготривалих ефектів.
Хто з нас не забував матеріал одразу після того, як здавав іспит з предмету?
Хто зараз зможе зробити задачку з неорганічної хімії?
Більше того, певні категорії дорослого населення мають, згідно з законодавством, постійно вчитися. До прикладу, державні службовці та вчителі. Бо так написано в законі або постанові.
Проте чи дійсно вони вчаться? Або роблять вид?
Я особисто мав можливість працювати над підвищенням кваліфікації як перших, так і других. І в обох випадках основним домінуючим мотивом було не навчання, а саме отримання сертифікату. Бо сертифікат треба віднести умовно керівництву, щоб поставити галочку і закрити питання.
Тобто апріорі хороша ідея (навчання впродовж життя, постійний професійний розвиток) перетворилася на жорстку формальність, яку намагаються виконати з мінімальною кількістю витраченої енергії.
Бо для людей це – не навчання заради знань, а «навчання» заради сертифікату. Відтак, сам процес знецінюється і стає «неприємною необхідністю».
Учителі взагалі часто проходять курси на канікулах, коли мали б трохи відпочити.
Тому навчання без мотивації (розуміння, чому саме мені це треба вивчати) – безглузде.
Мотивація може бути геть різною: бо просто цікаво, бо можна отримати певні вигоди від знань, бо хочеться бути краще, підтримати тему, застосувати на практиці, зробити щось нове, перемогти в грі – будь-що насправді.
Але «так написано, отже, так треба» точно ніколи нікого не мотивує.
Автор: Володимир Страшко, СЕО Unicorn School, PhD in Economics, ментор та член Етичного комітету Міжнародної бізнес-спільноти Board.
