Україні треба змінити підхід до нарахування зарплат учителям – освітня омбудсменка
Питання про зарплату вчителів в Україні вже стало хронічним — те, що має бути наріжним каменем розвитку освіти, перетворилося на постійний головний біль. Війна лише погіршила ситуацію, але й сама система нарахування зарплат явно вимагає радикальних змін. Що думає про це освітня омбудсменка Надія Лещик, і чому вирішення цієї проблеми виглядає таким далеким?
Зарплата вчителів: чому це питання “перезріло”
На думку пані Лещик, система нарахування зарплат для педагогів настільки складна, що навіть при збільшенні фінансування вона не вирішить головну проблему — молоді вчителі все одно отримуватимуть копійки. Початкова ставка у 6–7 тисяч гривень, доповнена численними надбавками, виглядає непогано для досвідчених педагогів. Але для тих, хто тільки починає, — це мінімум, без жодних бонусів за стаж чи звання.
Зарплата педагога формується з маси надбавок: за досвід, перевірку зошитів, роботу з інклюзивними дітьми тощо. Але якщо ви молодий учитель, який тільки прийшов у школу, отримуєте базову ставку і все. Це треба змінювати зараз, а не чекати кращих часів, — наголосила омбудсменка.
Реформи: гарна ідея чи нездійсненна мрія
Щоб зарплати вчителів дійсно стали стимулом для роботи, їх нарахування має бути чесним і прозорим. Наприклад, чому б не враховувати не лише досвід, але й рівень освіти, ефективність роботи чи додаткові навички?
Можливо, це звучить ідеалістично, але реформа потрібна негайно. В іншому разі ми ризикуємо втратити тих, хто хоче працювати в школах. Молодь просто не буде йти в цю професію, — пояснила Лещик.
Війна та гроші: хто розв’яже вузол
Ще одна проблема — фінансування. Через війну гроші на освіту розподіляються за залишковим принципом. Ті ж 1000 гривень доплати для вчителів, які держава вирішила щомісячно виділяти, викликали обурення серед педагогів.
Дивно, але держава зробила крок назустріч, а у відповідь отримала лише негатив, — зауважила омбудсменка.
Водночас дошкільні та позашкільні заклади, працівники яких отримують зарплату з місцевих бюджетів, взагалі залишилися без такої підтримки. Це ще більше загострює нерівність у системі.
Освіта, яку треба підтримувати
Фінансування шкіл страждає не лише через зарплати. Наприклад, підтримка дітей з особливими освітніми потребами тепер обмежується лише оплатою праці фахівців. Гроші на обладнання, яке було життєво важливим, просто “зрізали”.
Ще одна біда — оплата варіативної частини шкільних програм. Поглиблене вивчення предметів, таких як англійська мова чи медіаграмотність, уже два роки фінансується лише за рахунок місцевих бюджетів. І коли ця ситуація зміниться, не знає ніхто.
Що далі
Надія Лещик чесно зізнається:
Є речі, на які ми просто не можемо вплинути.
Схоже, що підвищення зарплат залишатиметься нездійсненною мрією, поки триває війна. Але це не означає, що про проблему можна забути. Освіта завжди була і буде основою розвитку суспільства, а тому її підтримка повинна стати пріоритетом, навіть у такі складні часи.
