Батьки знають краще? Чи варто змушувати дітей ходити на гуртки та як не завдати їм шкоди
Інформує OBOZ.UA.
Деякі батьки впевнені, що можуть самостійно вирішувати, на які гуртки має ходити їхня дитина, бо вони старші та досвідченіші. Змушуючи дітей прокидатися о 4-й ранку і йти на плавання, дорослі переконані, що в майбутньому їхні діти будуть їм за це дуже вдячні. Однак це не завжди так.
Дипломована психологиня Луїза Годдард-Кроулі розповіла батькам, де проходить грань між настирливим вихованням та заохоченням дітей до успіху, передає The Telegraph. Фахівчиня на прикладах пояснила, чому не завжди варто змушувати дітей ходити на гуртки та як не завдати їм шкоди.
Вона розповіла, як жінка відправила свого сина до музичної школи на гру на фортепіано, куди він ходив три роки і врешті-решт відмовився займатися. Потім вона записала сина на щотижневі уроки гри на гітарі, які йому теж не дуже подобалися. Причина в тому, що сама жінка також грає на музичному інструменті та хотіла б, щоб і її син грав.
Годдард-Кроулі каже, що є позитивний намір у тому, щоб заохочувати дитину вчитися грати на інструменті, особливо у сім’ї з музичними традиціями. Однак, коли йому не подобаються уроки, це свідчить про те, що мотивація походить тільки від досвіду батьків.
“Зробіть це, знайомлячи дітей з різними жанрами, відвідуючи живі виступи або пов’язуючи музику з історіями та різними культурами, щоб викликати інтерес. Соціальні заходи, такі як групові заняття чи групи, можуть додати привабливості та зробити заняття цікавими. Демонстрація власної пристрасті до музики – грою чи співом – допоможе надихнути їх”, – порадила психологиня.
46-річний Джоді Лопес каже, що наполягає на тому, щоб його сини 7 і 10 років мали щонайменше одне спортивне заняття на тиждень, навіть якщо їм це не подобається. При цьому чоловік дозволяє щорічно змінювати вид спорту – рік тенісу, рік гімнастики, рік плавання, рік джиу-джитсу. Так, вважає чоловік, діти зможуть знайти те, що їх справді захоплюватиме.
Годдард-Кроулі у відповідь каже, що познайомити дітей із різними видами діяльності – продуманий спосіб допомогти їм відкрити свої захоплення. Проте, коли участь оформляється як обов’язок чи урок стійкості, це може відчуватися як зобов’язання. За її словами, діти можуть отримати найбільшу користь, коли почуваються вільними у виборі занять.
“Це може означати надання вибору щотижня, наприклад, “Ти хочеш плавання чи теніс цього тижня?”, а не зобов’язання займатися одним заняттям протягом року. Допомогти бути залученими допоможе спільна постановка цілей – мета – освоїти навик або просто розважитися? Також варто враховувати, що їхнє небажання може бути викликане потребою у більшій кількості вільного часу або пошуком того, що їм справді подобається, а не відразою до зусиль”, – наголосила вона.
40-річна Івана Поку розповіла, що змушує своїх дітей говорити словацькою (її рідною мовою), навіть якщо вони не горять бажанням. На думку жінки, якось вони будуть вдячні за те, що в ідеалі володіють двома мовами.
“Я думаю, як батьки ми краще за них знаємо, що для них добре, тому я їх змушую. Якось вони будуть щасливі і дуже вдячні; вони точно не будуть мене ненавидіти”, – зазначила вона.
За словами психологині, заохочувати дітей вивчати рідну мову батьків – це чудовий спосіб пов’язати їх зі своєю спадщиною та дати цінну навичку на майбутнє.
Однак переконаність у тому, що “вони будуть щасливі і вдячні одного разу”, підкреслює довгострокову перспективу, яку приймають багато батьків.
“Ймовірно, у майбутньому діти оцінять свою двомовність, проте забезпечення того, щоб процес був приємним і спільним зараз, може зміцнити як їхню любов до мови, так і їхні стосунки з батьками. Якщо вони чинять опір, зробіть словацьку (або будь-яку іншу мову) менш формальною і грайливіше інтегруйте її в повсякденне життя. Практикуйте під час веселих занять, таких як випічка або гра, та використовуйте винагороди за невеликі досягнення, щоб вибудовувати позитивні асоціації”, – порадила фахівчиня.
