Безпечне поводження зі зброєю: чи потрібні ці знання дітям?
Як бути з цим, я не знаю: а раптом, не дай Бог, буде ситуація, у якій ці навички можуть врятувати життя
Сьогодні у нас був неоднозначний, але важливий досвід. У школі в доньки був практикум з азів тактичної медицини і безпечного поводження зі зброєю.
Батькам дозволили бути присутніми. І ми з сином спостерігали.
(Донька круто стріляє. І я хочу, щоб вона вміла це робити. Ми іноді ходимо в тир).
Сьогодні в школі діти, звичайно, не стріляли. Інструктори їм розповідали базові правила – у випадку, якщо раптом зброя потрапила б їм до рук. Навіть іграшкова.
- Завжди поводитись зі зброєю, наче вона заряджена.
- Направляти тільки туди, куди буде постріл.
- Вказівний палець має бути на гачку виключно перед пострілом. До цього – у жодному випадку.
- Пересвідчитись, що немає нікого, кого може зачепити випадково спереду і позаду.
Діти уважно слухали.
Інструктор, напевно, щоб пояснити дорослим задачу, сказав: «зараз у домівках може бути багато зброї. Зброя випадково може потрапити до рук дитини. Ми маємо зробити так, щоб в цьому виключному випадку дитина була максимально обізнана і захищена».
…У школі доньки в загальному холі – коворкінгу – стоять полички з книгами, там відкрита бібліотека. Я не знаю, хто підбирає книги – бачу там ті, що тільки вийшли з друку. Прекрасна сучасна бібліотека. Це для мене просто щастя – бачити, що діти зростають серед книг. Коли вони не на уроках, весь час серед книг.
Коли я чекаю ввечері доньку, бачу, як вони інколи зупиняються біля полички і про якусь книжку говорять. У школу запрошують авторів на зустрічі.
Сьогодні… я сиділа серед цих книг – такого мого світу. І думала про те, що вчора клас доньки їздив до Музею становлення української нації.
Сьогодні вони мали навчатися знанням та навичкам, про які кілька років тому я подумати б не могла. Особливо в контексті дітей.
Напевно, зараз новий етап становлення нації.
І я думала, що, напевно, і це зараз теж – мій світ.
Зброя не має бути в руках дитини.
Але можливо, нам варто розповідати і про правила безпеки, якщо раптом вона все ж таки опиниться в домах і потрапить до рук дітей?
У мінній просвіті ми кажемо категорично: не підходь, не чіпай, дорослим повідомляй!
А ось як бути з цим, я не знаю. А раптом, не дай Бог, буде ситуація, у якій ці навички можуть врятувати життя.
Школі я дякую за організацію цього навчання.
Обіймаю, Родино, як хочу, щоб діти завжди були в безпеці.
Обіймаю, як хочу Перемоги!
Автор: Світлана Ройз, психолог
