Більше теорії чи практики? У мережі виникла дискусія щодо навчання в школах: лише 3% випускників в Україні пов’язують життя з наукою
Інформує OBOZ.UA.
У дорослому житті лише 3% випускників повʼязують себе з наукою, стаючи інженерами, винахідниками, конструкторами та вченими. Тоді як решта учнів обирають більш практичні фахи.
На цьому зауважує український освітній експерт Володимир Співаковський у дописі у Facebook. За його словами, через це у школах зʼявляється непростий вибір: давати більше теорії чи практики, збільшуючи науковий фундамент або додавати предмети, потрібні для життя.
“У майбутньому дорослому житті з наукою пов’язують себе лише 3% випускників, стаючи інженерами, винахідниками, конструкторами та вченими. Але що, даруйте, дає школа решті 97%, які стають кухарями, редакторами, менеджерами, продавцями, бізнесменами, будівельниками, програмістами, чиновниками, продюсерами та лікарями?”, – пише Співаковський.
Він зазначає, що у школі майже всі предмети – це науки. Навіть на літературі діти, замість того, щоб читати художні твори, мають вивчати образи героїв і на іспитах відповідати хто у що був одягнений та кому і що сказав.
“Я “за” науки, щоб не було навіть сумнівів! Але. Тоді з’являється непростий вибір. Треба: або продовжувати цей науковий фундамент школи зміцнювати ще більше. Або предмети вводити інші, бо щось школа має робити і для життя. Або ставити школі інші цілі. Або залишити все як є”, – додає освітній експерт.
Співаковський запропонував до обговорення питання розподілу знань у школі з такими варіантами:
- 100% теорії;
- 80% теорії – 20% практики;
- 50% теорії – 50% практики;
- 20% теорії – 80% практики;
- 0% теорії –100% практики.
Українці розділилися у своїх думках та взяли участь у дискусії.
“Практика, не пояснена теорією, розвиває магічне мислення. Випустимо зі школи хороших виконавців, які зеленого уявлення не мають, чому треба робити так, а не інакше”.
“Давайте розберемось – “в якій школі”. Початкова – 100% практики. 2 ступінь – 50/50, а далі, як показує європейський досвід, школа має ділитись на класичну (університетську) гімназію та реальну (професійну) гімназію. Перша готує до вступу в університет, друга – дає професію та готує до вступу в політех. В класичній – 80/20. В реальній – 20/80″.
“Бо школа має давати інструменти для здобуття освіти вміння читати і писати, і можливість під наглядом педагогів все спробувати. А що зацікавить, те профільне навчання і обирати. Не може існувати універсальної шкільної програми. Це тільки на заводі форми для виготовлення продукції однакові, а люди не однакові. І чим більше освіта бореться за підрівняння всіх під один шаблон, тим більше втрачає зв’язку з науками і напрямом розвитку людства”.
“Теорію обов’язково, щоб хоч знати, що відповідь на питання можна нагуглити, згодом. Практику так, але розумно. Для того, щоб в дорослому віці, наприклад, підібрати препарат по догляду за трояндами і зрозуміти, що препарати в рослині можуть розповсюджуватись як знизу вгору так і згори вниз – не потрібна практика. Але питання саме по собі практичне”.
“Я вчилася в училищі у 80-х. Пам’ятаю, що у нас спробували ввести новинку. Один предмет – теорія певний час, потім практика. Далі те саме з іншим предметом. Вчитися було легше. Знання засвоювалися. Мені було досить таки цікаво. Ну а для школи не факт, що підійде така система”.
“Теорію треба вивчати на практиці. Нащо переливати з пустого в порожнє. На практиці теорія краще засвоїться. Просто практика має бути цікавою, а для галочки”.
Дітям, які мають здібності до наук – 100% теорії, до робочих професій – 20% теорії, 80% практики, тим же, хто планує вищу професійну освіту здобувати – 50/50″.
